На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Птах Місто

Шон Маклех, 29.03.2014 року



«Те, що відбувається в моїй голові набагато цікавіше ніж те,

що відбувається за її межами.»

(Лоуренс Данмор)

У квітні 1964 року я відвідав Стокгольм. Під час того епічного візиту місто зовсім не нагадувало мені ні місто єретиків ні (тим паче!) місто вікінгів. Чомусь асоціювалось воно в мене виключно з сентиментальністю Інгвара Бергмана. А ще з птахом – ні, не з диким гусаком Сельми Лагерлеф, а з сірим журавлем епохи бароко. Блукаючи вулицями цього ностальгічного міста, я зустрів вуличного художника, що сказав мені таке: Ви не думайте, що Стокгольм – місто ідеальне, тут такі самі проблеми. як і в інших містах…» І тоді я раптом зрозумів, що єдине місто на Землі, яке не має проблем, це Дублін. І тільки тому, дублінці (Dubliners) усвідомили: проблеми – це щось не матеріальне, це те, що існує тільки в нас в голові. Якщо в нас в голові немає проблем – їх немає ніде. Пізніше (О, набагато пізніше!), згадуючи це, я написав таке:

Весняне небо

Зазирає птахом

У кратери площ,

У каньйони вулиць.

Чому я такий розхристаний,

Як пілігрим слова

З дірявими черевиками палітри?

Весняні квіти –

Це білі, жовті й сині привиди

(Червоних не буває –

Ні весняних квітів, ні привидів,

Точніше – червоні привиди померли)

Ефемерної епохи веслярів.

Якщо ти плаваєш

По океану часу,

Чи літаєш

У просторі прозорих дерев, то:

Ти босоногий Августин:

Марно шукаєш

Одкровення Доната-єретика

Серед папірусів – квітів вишні.

Ти – візантієць останній:

У бібліотеці свого черепа

Марно гортаєш

Попіл спалених книг

Олександрійської бібліотеки

Своєї юності.

Ти в межичассі,

Яке ніколи не стане епохою.

Подушки хмар

Марно під голову мостиш

Хворому століттю.

Читати коментарі (8)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 О'Брайен , тиха вода , in_a_landscape , Оля Д'оля , Роман Миронов. 525
( написати коментар )
Чарівні Блохи Святого Антонія
2014-03-29 16:59:03

Особисте зауваження: "подушки хмар" недостатньо хворому. Дякую.

(відповісти)
Шон Маклех
2014-03-30 21:34:25

Коли хворіє століття - то просто не знаєш чим же його лікувати... 

(відповісти)
тиха вода
2014-03-31 19:42:14

щоразу думаю "ну цього вірша Шон не перевершить..." 

а Ви знову і знову змушуєте читача сказати "Неперевершено!" 

Аплодую і закидаю Вас трояндами))))

(відповісти)
Шон Маклех
2014-03-31 22:04:51

:-) Дякую! Постійно сумніваюсь у своїх творах - про що б вони не були написані... Про цей твір думав - зараз людям не до метафізики, не до філософії - навіщо я пишу про це все? Але написалось - вирішив розмістити... 

(відповісти)
in_a_landscape
2014-04-03 11:28:41

Століття за століттям спогади в минуле відлітають...

(відповісти)
Шон Маклех
2014-04-06 18:30:29

Саме так.... Я все домаю: коли помру хто ще буде думати про людей далекого минулого.... 

(відповісти)
Оля Д'оля
2014-04-08 03:00:12

Як ретельний старатель, я відсіюю зайве і радію кожній крупинці твого слова. Ах, той Вавілон! Воліла би читати твої думки.

(відповісти)
( написати коментар )