На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Середмістя

Шон Маклех, 07.04.2014 року



«Черевики в мене завжди міцно зашнуровані

І я не дозволю місту кусати мене за п’яти…»

(Х. Кортасар)

Серед міста

В якому всі будинки сірі,

Де живуть люди з чорними душами,

Я бачив перехожого

Вдягненого у синій плащ,

Що був розмальований метеликами.

Він носив дзеркало

В якому замість весни

Відображалася осінь,

В якому замість людей

Відображалися звірі,

В якому замість квітів

Відображалися мушлі.

Той перехожий казав,

Що заблукав у це місто випадково,

Що він шукав ключ від усіх дверей,

Бо його дзеркало – то теж двері,

Бо кожне вікно цих сірих будинків –

Це зіниці черепа

Старого давно померлого писаря,

Що в похиленій ратуші

Записував у реєстр мертвих,

Не знімаючи чорні окуляри думок.

У тому місті

Зупинилися всі годинники

Коли серед ночі

На дзвіниці зруйнованого храму

Сова прокричала слова одкровення

Мовою давно зниклого народу:

Уривок пророцтва

Про людей вдягнених в сіре.

Тільки ніхто не зрозумів ці речення.

Окрім отого перехожого –

Отого – з дзеркалом.

Читати коментарі (9)
Рейтинг Оцінили Переглянули
17 Ольга Ілюк , Іванна Шкромида , Оля Д'оля , Ігор Стожар , Чарівні Блохи Святого Антонія , chajechka , Kрабаt , Світлана Жукова , Та, що бачить сни , Даринка Снігур , Настя Марчук , Роман Миронов , Борис Смиковський , Анастасія , Окайда , Елена , тиха вода. 544
( написати коментар )
Оля Д'оля
2014-04-07 17:31:52

Трохи моторошно від пророцтв, особливо, коли вони здійснюються, навіть, якщо їх ніхто не розуміє. А ще мене тривожить королівство кривих дзеркал...

(відповісти)
Шон Маклех
2014-04-07 17:57:53

Це скоріше не пророцтво а константація фактів. Якщо хочете - відзеркалювання дійсноті. Теперішнього часу. В майбутньому, я сподіваюсь, буде краще - в духовному розумінні перш за все... Вибачаюсь за свої сумні та моторошні вірші - мені сьогодні дуже сумно.... 

(відповісти)
Оля Д'оля
2014-04-07 18:08:59

Я врешті сиджу за столом і бачу у вікно легенькі білі хмарки на голубому - голубому небі. Моїй душі так сонячно, Шоне! Посилаю тобі це небо, посилаю тобі це сонце, посилаю тобі радість людини, у якої давно не було радості... 

(відповісти)
Шон Маклех
2014-04-07 19:01:04

Дякую! :-) Можливо мені стане хоч трохи легше і веселіше... Я споглядав сьогодні квітучі дерева на подвір'ї - але стало ще сумніше коли пелюстки почали опадати... 

(відповісти)
Оля Д'оля
2014-04-08 02:49:45

Ну, що зробити, щоби ти не сумував? Коли мені сумно. я пишу і сум проходить, як проходить все в цьому житті. Сум - це біла віхола з вишневих пелюсток.

(відповісти)
chajechka
2014-04-07 21:46:07

Сильно! Навіть, не коментуватиму.

(відповісти)
Шон Маклех
2014-04-07 23:22:02

Дякую за відгук! Мені написав один цікавий поет що цей твір - твір "екзистенційного відчою" - напевно він правий - мені писалося дійсно на грані відчаю... 

(відповісти)
Даринка Снігур
2014-04-09 10:12:28

слова "сова" і "одкровення" є тут кульмінаційними. і з Чаєчкою погоджуюся

(відповісти)
Шон Маклех
2014-04-11 00:34:51

Дякую за відгук! Написалося якось дуже спонтанно і емоційно... 

(відповісти)
( написати коментар )