На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Дорогами прочан

Шон Маклех, 05.05.2014 року



«Хай веде мене хтось,

Тільки не вітер, ні…»

(Райнер Марія Рільке)

Водив мене вітер

Дорогами Островів Відчаю,*

Водив мене вітер

Пустищами забутих слів.**

Співав мені вітер

Про стежки Трістана-мисливця,

Про світи дивака Свіфта.***

Гнав мене вітер

Від стійбища патлатих пастухів думок

До табору волоцюг пісень

Мертвого народу ясена

(А він теж мав своїх шаманів).

Пророчив мені вітер –

Той самий холодний і злий –

Про часи одкровення,****

Про добу великого Ні,

Про епоху мовчазних прочан

У землю заборонених істин

(А я їх стежками…).

Був мені вітер

Єдиним супутником

На дорогах гори Одкровення.

Нині цей вітер

Торкається облич сумних жінок

Змарнілих дочасно,

Зів’ялих, як зламана гілка*****

Століття-жебрака.

Шукайте собі провідника невагомого

Чи то поводиря босого.

А я так – з костуром

Дорогами місячного сяйва…

Примітки:

* - це я зовсім не про острови Кергелен, ні. Навіть не про острови Трістан-да-Кунья…

** - у нас в Ірландії багато пустищ. І вересових, і забутих слів теж.

*** - він теж був Джонатаном – як та чайка…

**** - а вони знову настануть – навіть і не сумнівайтеся…

***** - та, що тичеться в простір.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Kрабаt , Борис Смиковський , Пілігрим , Оля Д'оля , InvictuS. 459
( написати коментар )