На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Острів Орла

Шон Маклех, 20.05.2014 року



«Ще вони виявили на тому острові

маленьку закинуту церкву та руїни замку

і знайшли старого сивого відлюдника,

що був вдягнений лише

у власне довге волосся, що сягало землі…»

(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)

Я останній з супутників Брендана,

Останній, хто лишився у світі людей,

Останній прочанин країни Високих Хвиль,

Останній охоронець давніх календарів Ерінн,

Останній носій забутої істини знаків Фаль.

Я так давно жив на цьому острові Орла,

Що сам час став єдиним моїм сучасником,

Тільки вітер простору лишився мені другом,

Свідком моїх омовінь в озері історії.

Мої супутники стали супутниками тіней,

Наш корабель став тліном минулого,

Спогадом зашкарублих старечих рук,

Трухою років, пилом минувшини.

Їжте цих овець, що блукати приречені

Разом зі мною – відлюдником одкровення,

Цих кудлатих громадян забутої республіки,

Цих волохатих підданих давно зниклого короля,

Імення якого забули навіть червоні зорі Ведмедя,

Навіть краплі туману не згадають його голосу.

А ще виглядайте величезного хижого птаха,

Подивіться на диво з див – озеро молодості,

Перш ніж вирушити у нескінченне море сучасності

І лишити мене тут – чекати на одкровення –

Століття, а може й вічність. На одкровення

Яке ніколи не прийде на цю землю руїн…

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Борис Смиковський , Роман Миронов , Пілігрим , Окайда , Оля Д'оля. 463
( написати коментар )