На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Острів пташиного крику

Шон Маклех, 23.05.2014 року



«…Вони гребли день і ніч

і допливли нарешті до острова,

де було безліч птахів…»

(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)

Острів, де жили лише вільні птахи

На сліпих скелях сірої зневіри,

Де лише птахи кричали чи то молилися

Богу прозорого повітря,

Богу польоту й свободи,

Співали свій нескінченний псалом

На мові пташиної Біблії

Пророка сивокрилонебесного –

Чайки снів сумного ірландського моря.

І лише ми – хто ховав друзів

У глибині води, хто плив незбагненним

У пошуках острова мрії – лише ми

Зрозуміли, що це молитва

А не крик обтятої порожнечі.

І ці витерті епохами скелі –

Не громада німого каміння,

А храм предковічної віри

Давнішої, аніж клан Мак-Артур.*

І не птахи це, а душі монахів,

Що кинули нудний рай

І моляться за скорботну землю

Залишену там – за хвилями,

За нашу святу Ірландію…

Примітка:

* - у ірландців є така приказка: «Є три речі найдавніші у світі: диявол, оці пагорби і клан Мак-Артур.»

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Пілігрим , Lilu , Окайда , Борис Смиковський , Оля Д'оля. 452
( написати коментар )