На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Її політик

Апальков Олександр, 23.06.2014 року



„Той, хто кидає камінь першим, сам не знає, навіщо він це робить, якщо тільки йому за це не заплатили.”

Вольфганг Кьоппен.

Світ багатих і жебраків. Світ прохачів і спонсорів. Такий світ влаштовує її друга. Її – ні.

Подібно мідному вершнику поглядає на неї він – поважний громадянин. Ліберальствующий тиран.

Під всім небом був у нього єдиний друг – вона. Але тепер – її у нього немає. І немає вже давно.

Ось лежить перед ним, схожа на неї.

Але, тихо!

Він, ситий і злегка піддатий, згадує. І сонце не ворухнеться в небі.

Він виріс в будинку з бібліотекою батька. Батько робив гроші і нічого не читав. Син читав. Весни дозрівали і ставали літами. Осіні перетікали в зими, і стукав капіж зародка нової весни. Він мріяв стати священиком. Його тіло належало його голові. Сладостно-млосна гидота грішних думок його не долала. Він готувався до сану. І був міцний.

Цій міцності позбавила його вона.

Вона розстібнула йому ширіньку і розплющила очі на красу.

– Ти, – сказала йому вона, – стань політиком. Прагни влади, і матимеш її, насолоджуючись.

Їх оточувало казармове плем'я – слуги своїх панів. І він став паном.

Вона ж існувала богемно. Безладно побираючись, ненадійно закохуючись і споглядаючи світ, захоплено. Вона була вигодувана іншим повітрям.

І ось, доля їх звела.

Він усміхався їй приборканим хижаком.

Вона дослухалася.

Він чув дичину.

– Тепер у тебе є право вибору, – сказала вона одягаючись.

– Мати права і обов'язки – сказав він, – це пам'ятка безробітним.

Священиком він не став.

Він прийняв її пропозицію. І пройшли роки.

Тепер він приймав почесті і терпів незручності, тому що його славили телевізори, газети, біг-борди, інтернет. Він постійно готується. Його інтерв'ю улещують дурість тих, хто робить громадську думку. Електорат. Мерзотники, – згадує він часто читане в батьківських книгах, – ці людиська все так-само: вип'ють по кухлю пиво, перш ніж підуть на майдан дивитися, як палять відьом.

Він виглядає поважно, але змахує чимось на лжепророка. Вдало веде розмову авгура. І народ не спить, слухатиме його в нічним телеефірі. І він говорить про себе, для інших: підлітків, чоловіків, жінок.

У нього тепер багато жінок. Він навіть не питає як їх звуть. Цим займається апарат. Він обходиться з ними, невтручаючись. Адже йому лише потрібно скинути „тиск”. Солодко-млосна гидота грішних думок його не здолала-таки. Адже він так потрібен країні. А країна знову переживає чергову кризу, в хаосі і перманентній несталості.

Він вперше покористувався нею, і залишив. Як користуються бритвою, і кладуть у ванні на поличку, до наступної потреби.

Вона була віддана на заклання забуттю в царство бідності, сумнівів і інших інтелігентських розкаянь совісті. Вона протестувала біля парламенту, підтримуючи правильні погляди. Але, в штовханині ніколи не помітити, хто першим кинув камінь.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Внутрішнє освітлення. 464
( написати коментар )