На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Тим, хто лишився в небі

Шон Маклех, 19.07.2014 року



«…він кожний крок зітханням зважити жадає

і підбирає тиші імено…»

(Райнер Рільке)

Там – за хмарами – тиша.

Там – над хмарами – тільки небо.

Високе і синє.

Може тому воно так нагадує

Вічну дорогу у нескінченність.

Ви назавжди полетіли в небо –

Чисті й прекрасні люди.

Ви залишили нас тут –

На цій Землі божевільній

Серед істот,

Що ходять між нами, людьми,

Що так нас – людей нагадують,

Але, які не мають душі.

Які одним натисканням

Кнопки на залізній почварі

Знищують мрію

Радіти сонцю і людям.

Ви лишили нас тут –

На цій хворій Землі,

Заповідали сказати

Негідникам, що вони негідники.

Сказати вовкулакам,

Що вони вовкулаки.

Сказати, що не можна

Землю перетворювати в пекло.

Але не тільки…

Ви нас лишили домріяти

І дорадіти.

І сказати правду.

Читати коментарі (4)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Kрабаt , Борис Смиковський , Пілігрим , Окайда , Оля Д'оля. 468
( написати коментар )
Катерина Ляшевська
2014-07-19 11:13:13

епіграф і перші рядки, оці:

Там – за хмарами – тиша.

Там – над хмарами – тільки небо.

Високе і синє.

Може тому воно так нагадує

Вічну дорогу у нескінченність. -

гарно!!!

 

а далі якось усі ці акценти на людях і на землі... думаю, у кожного зараз багато слів і кожному коритить їх сказати, але поки це не вони.

(відповісти)
Шон Маклех
2014-07-19 14:45:16

Бувають випадки, коли потрібно сказати і неможливо мовчаьти - а як вийшло сказати.......... 

(відповісти)
Катерина Ляшевська
2014-07-19 16:11:00

теж важливо. я прочитала відповідь ще вранці. дякую.

(відповісти)
Шон Маклех
2014-07-19 11:30:13

Бувають випадки, коли потрібно сказати і неможливо мовчаьти - а як вийшло сказати.......... 

(відповісти)
( написати коментар )