Нотатки вампіра. Розділ 7. Валід.

Перша ніч на новому місці минула якнайкраще. Ми зачинили усі двері і насолоджувались товариством один одного. Потім довго обговорювали подальші плани. Для того, щоб вижити, нам потрібна могутність. Тавро Шукачів на мішечках з грішми віщувало неприємності, і неприємності великі. Нас будуть шукати, і невдовзі, знайдуть. Отже, потрібно випередити шукачів. Потрібно самим вийти на людей, які будуть планувати розслідування, і випередити їх тим або інакшим способом. Втікати з цього Донлону ми з Валерією не хотіли – атже ні вона, ні я сам ще ніколи не жили у кращих умовах. Власний будинок зі слугою, статус вельмож, гроші, пошана. Між іншим, гроші. Початкова інвестиція вичерпала наші гаманці, грошей залишилось лише на кілька місяців оренди особняка. Потрібно знайти собі якесь заняття.

Зранку постукали у двері. Це був наш сторож - потворний дідок з угодливою посмішкою і поклонами.

- Доброго ранку, молоді господарі. Чого забажаєте на сніданок? Мене звати Валід. Я вже старий, але я в цьому місті все знаю, і буду радий вам прислужитись.

Говорячи цю промову старий хижо поглядав на Валерію, потирав руки, і зпідлоба зиркав на мене у перервах між поклонами.

- Валід, ваше обличчя мені щось нагадує. Подивіться мені будь ласка в очі! – сказав я.

Старий підвів ошкірене в посмішці обличчя. Глибоко в його бляклих очах горіли червоні вогники. Вампір. Старий вампір. Не дивно, що цей будинок має погану славу і здається усім хто забажає так дешево. Напевне не один господар не прокидався на ранок у цьому будинку.

- Валід, друже мій, придивись пильніше. – Я трохи випустив силу, яка мене наповнювала після ночі з Валерією.

Старий різко перестав посміхатись. Я чітко відчув його страх. Він дивився на Валерію, хотів її. Тепер я можу викликати його на поєдинок і прото вбити.

- Молодий пане, я навіть у думці не мав нічого такого. Не так багато є достойних молодих людей в цьому місті, зовсім небагато. Я вже старий, мені до молодої крові зась… - Валід облизав губи. При цьому оголились його білі зуби, трохи більші за звичайні.

- Дивись, діду. Від сьогодні ти працюєш на мене. Сам розумієш, одне криве слово, погляд, або дія – і тебе немає. Я хочу захопити це брудне місто, і у тебе є три варіанти – боротись зі мною, іти звідси геть, або підкоритись мені і іти разом зі мною до слави. Валерія – моя дружина. Будь які зазіхання на неї приведуть тебе до негайної смерті. Обирай.

Валід довго дивився на мене, наче не вірячи своїм очам. Потім вираз його обличчя змінився з підлабузницького на дуже приємний. Він піднявся з поклону, розправив плечі, і виявився лише трохи нижчим за мене. З приємною, осмисленою посмішкою, він простягнув руку як рівний рівному.

- Не сердься юначе, старий я вже став, не побачив, з ким маю справу. Добре, що не поліз до вас у спальню цієї ночі. Так би і загинув здуру. Як тебе звати?

- Блудом мене зовуть. Якщо залишаєшся, мусиш мені присягнути на вірність. Власною кров’ю. Мені потрібна залізна дисципліна і повна довіра. Даси свою кров?

Погляд Валіда змінився. Із доброго старшого статечного пана він знову став переляканим дідком.

- Я звідки я буду знати, що ти мене в живих залишиш, що ти зупинишся, і не висмокчеш мене всього? Звідки я буду знати, що ти не захочеш на моє місце, не схочеш стати тут слугою, який харчуватиметься господарями? Звідки?

- Валіде, мені потрібна сила і влада. Багато я з тебе не висмокчу, навіть якщо заберу усю кров. Крім того, ти мені потрібний. Ти будеш моїми очима у цьому місті, моєю правою рукою. Ми не місцеві, нам складно буде розібратись з усіма тонкощами цього суспільства. Твоєю задачею буде організувати для мене мережу шпигунів, слідкувати за нашою репутацією в суспільстві, попереджувати про можливі небезпеки. Ти потрібний мені, і я не забуду тебе, коли це місто стане моїм.

Валід думав довго. Нарешті він змирився. Став на коліна, схиливши голову. Я взяв його за волосся, відігнув голову назад, і вп’явся у пульсуючу вену на шиї. Його кров була дуже солоною і поживною. Я заледве стримав себе від того, щоб не випити забагато. Після кривавого обряду він стане повністю моїм. Я зможу дивитись його очима і слухати його думки. Крім того, я в будь який момент матиму змогу дізнатись де він, і що з ним відбуваєтсья. Контроль також включає повну покору моїм наказам. Тепер, якщо я йому накажу померти, він в ту ж хвилину зупинить своє серце. Він буде добрим слугою.

Відірвавшись від старого, я покликав Валерію. Вона вже була ладна з одягу вискочити від збудження. Валерія – моя дружина, тому я прив’яжу нового слугу і до неї також. Його квола спроба протесту була припинена одним моїм коротким наказом подумки. Я не дав Валерії довго смоктати кров – старий і так був вже знесиленим. Дівчина відірвалась від його шиї із щасливою кривавою посмішкою. У нашій сім’ї з’явився новий член.

Думкою я закрив рану на шиї у Валіда. Після кривавого обряду він лежав на підлозі знесилений, але живий. Я відчував його організм, слухав гудіння у його голові, відчував його біль. Нічого, це мине. Не мине лише відчуття контролю. Тепер і він, і його можливі майбутні дружини – мої васали. Процес пішов.