Тут
Вірлена, 05.12.2006 року
Я тут. Я - тут. Я - мовчки, люто - тут.
Пусті слова, пусте життя у жмені.
Це - якір мій - оце намисто з пут,
І кожен подих спалює легені.
У заметілі снігу з пустоти
Нам видається: йдемо навпростець.
Нам так до болю хочеться іти
Під тихий перестук живих сердець.
Нехай, нехай!.. Аби ще тільки крок..!
Іще відстрочку - рік чи п`ять хвилин...
Я падаю угору до зірок
У завірюсі спорожнілих днин.
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 2 | Юрій Пустельний, thunder, Анаконда, Ольга Мацо, you are, polishuchka, Інна Мочарник, Юрій Карапетян, minus, Мандавошка української л-ри. |
2006-12-05 11:19:15
Сумовито, але красиво. Коли здається що сил вже нема вони знов звідкісь беруться