На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Цар-Рибина

Kрабаt, 03.09.2014 року



Зовсім недалеко від річки за неширокою левадою починається тітчин город. А за городом, на гірці, тітчина хата. І тепер, влітку, сонце сідає якраз за дахом хати. Я бачу як тітка підходить до краю городу, прикладає долоню до очей, поглядом знаходить мене і, пересвідчившись, що я є, безслівно відходить у глиб двору на вечірнє порання.

Я є.

Я стою на невисокому березі і якраз наживляю на гачок вудки черв’яка. Черв’як верткий і норовливий. Не дуже то хоче гинути…

Вудка не моя - тітчиного Олега. У тітки двоє дітей , але діти не рідні – дядькові. Їх мати померла ще як вони були зовсім малі, то молодший, той таки Олег її пам’ятає лише по підфарбованому фото на стіні у хатній світлиці. Але, як про мене, то дарма той зайда-фотограф тратив сили і час, бо із світлини усміхалась таки писаної краси молода жінка. І мені та красуня здавалась тоді найпрекраснішою феєю на землі. Важко вірилось навіть не в те, що тепер її немає, а що така могла жити колись на цьому світі. А от ми хоч і не рідні, але брати.

Я таки справляюсь з черв’яком і закидаю вудку за осоку під самий берег. Берег хоч і не високий, але крутий. Річка підточила його складений з твердої болотної руди материк. Десь під берегом, на межі течії у корінні верболозу, ховаються полохливі, але аж надто цікаві окунці, для яких мій вертлявий черв’ячок напевне і не пожива, а так - просто інтерес у одноманітному підводному річковому світі. Але все ж пожива, і за якусь мить я висмикую смугасту рибинку на траву. Течія тільки тут під берегом . А вся річка заросла лататтям та іншим водяним бадиллям, залишаючи лиш нечисленні річкові вікна-прогалини.

У втих прогалинах живуть плітки і линки. Але там легко зачепити гачок і порвати волосінь. А вудка чужа. І до збитку неохота.

Колесо сонця вже майже закотилося за тітчину хату. І треба йти. Але кортить ще хоч би останній раз спробувати піймати щастя на гачок. Ат. Спробую. Я просто біля ніг притискаю долонею до трави лугового ковалика. Тепер його черга бути зачепленим на гачок, і закидаю наживку якомога далі у річкове вікно, туди, де має бути найбільша глибина. Поплавець ледь завмирає. Вода чиста-чиста. Крізь неї видно і кругленький свинцевий тягарець і завмерлого ковалика на гачку.

…Рибина величезна. Я навіть і гадки не мав, що у нашій річці можуть жити такі. Вона виникла просто з поміж трави і завмерла посеред плеса, відсвічуючи у останніх променях вечірнього сонця позолотою боків. Мене враз зачарувує чорнота її спини і відвід білого черева, на якому повільно ворушатьсяся червонуваті плавники. Мені здається, що рибина дивиться мені просто в очі. ЇЇ масні губи ніби щось промовляють беззвучне до мене.

Я навіть забуваю подумати яке то було б щастя впіймати оту рибину. Отаку рибину.

…- Володю-ю-ю-ю… – гукає з середини городу вже тітка, - Володю-ю-ю-ю…

А я все завмерлий вдивляюсь у ті чорно-зелені риб’ячі очі. І знаю вже точно , що відірву погляд хоч на п’ядь…хоч на мить, і вже не побачу того дива більш ніколи. Втім рибина байдуже ворушить хвостом і зникає в глибині . Я ще стою трохи , кручу головою врізнобіч якби позбавляючись тої мани…І вже збираюся назустріч тітці.Тільки перед самим городом повертаюсь лицем до річки, щоб подивитись на її береги, ближні верболози з цього боку, невелику кладку трохи нижче за течією, на дальні сіножаті у заріччі,.

Я точно знаю, що колись-колись… може через півжиття… я напишу про все те : про вечір, про річку, вертлявого черв’яка на гачку, ковалика у траві, про сонце, що сідає. про тітчин город… І про мою Цар-Рибину.

Читати коментарі (26)
Рейтинг Оцінили Переглянули
14 Настя Марчук , Максим , Гаврилишин Наталія , Даринка Снігур , Neti-Tel , chajechka , polishuchka , Фома Пугаляк , Шон Маклех , Окайда , тиха вода , Василь Усатенко , Вільшанка , pralev50. 481
( написати коментар )
Даринка Снігур
2014-09-04 09:39:18

в Винничука є подібне. тільки в нього не тітка а тета

(відповісти)
Neti-Tel
2014-09-04 09:44:29

давай лінк або хоч назву, не інтригуй

(відповісти)
Даринка Снігур
2014-09-04 09:53:02

даю.

всі (мабуть таки усі. наче) оповідання з "Вікна застиглого часу", в яких світ побачений очима дитини, де реальність переплітається з фантастикою, а чарівниці й відьми такі ж буденні, як двірники... якось так

(відповісти)
Neti-Tel
2014-09-04 10:00:43

про дядька з газової контори?

(відповісти)
Даринка Снігур
2014-09-04 10:06:40

угу. і про горохову зупу, і про вуджену шинку на Різдво...

я не знаю... то такі насправді дурниці і дрібниці. а я - млію...

Крабат - теж такий, таке шось в нього власне таке шось теж )

(відповісти)
Neti-Tel
2014-09-04 10:10:45

мені Крабатові історії найбільше з Гоголем асоціюються :) може тому, що я мало знаю Винничука - якось не сприймається мені той магічний реалізм ну ніяк :)

(відповісти)
Даринка Снігур
2014-09-04 10:18:47

мене чуттєвість чутливість чуйність лірика правда така внутрішня сила енергії радість життя - ото мене бере ) в Винничука, в Крабата, в тебе. в жизні вопше.

(відповісти)
Kрабаt
2014-10-24 00:13:31

повезло вам, Даринко з чуттєвістю-чутливістю-чуйністю...то справжні скарби людської натури)

(відповісти)
Kрабаt
2014-09-04 09:59:30

у мене десь було про дідів хутір...А потім прочитав у альманасі нашого земляцтва зовсім-зовсім подібне...навіть назва хутора така ж та і інтонації схожі)...мо тому, що  всі волинські хутори подібні  і історії їх схожі)

(відповісти)
Даринка Снігур
2014-09-04 10:08:15

яка назва? хутора

і альманаху :)

(відповісти)
Neti-Tel
2014-09-04 09:46:28

файно. а може то була золота рибка?

(відповісти)
Kрабаt
2014-09-04 10:01:29

та історія ще має закінчення...духу не стачило дописати. А може не в тому справа, а просто то вже зовсім инша історія

(відповісти)
Neti-Tel
2014-09-04 10:04:30

підозрюю, що то мало бути гоголівське закінчення?

(відповісти)
Kрабаt
2014-09-04 10:14:58

ні-ні))...то все та ж Турія)

(відповісти)
Фома Пугаляк
2014-09-08 15:31:26

є недолік. нема закінчення.

(відповісти)
Kрабаt
2014-09-08 16:53:59

я тут вже писав...закінчення є...але то зовсім інша історія

(відповісти)
Лариса
2014-10-23 10:08:36

 хотіла відповісти на попередній темі, але чомусь не получилося...

 

як то воно жилося там… на межі двох світів?

 

певно добре жилося, я помітила, добре швидко минається, а погане - залишається, так наче нам дають шанс змінити його на хороше

(відповісти)
Kрабаt
2014-10-23 16:11:59

бо добро димоми у небо...а біда - каменем до ніг...

(відповісти)
Окайда
2014-10-23 17:03:19

 

 цікаво читається. на мою думку можна закінчити гуканням тітки )

(відповісти)
Kрабаt
2014-10-24 00:11:09

ні-ні, Окайдо...попереду ж ціле життя...і Він таки впіймав ту Цар-рибину)

(відповісти)
Окайда
2014-10-24 08:32:56

 

 то безсумніву ) але в даному разі, зупинивши лг окликом, можна розкрити поле для читацької фантазії...або зрештою, дописати )

(відповісти)
Kрабаt
2014-10-24 10:15:40

))...О, Окайдо...поле для читацької фантазії відувачів ЛК 

можна вважаити безкрайнім)...але допишу)

(відповісти)
Окайда
2014-10-25 11:36:46

 

 ок ))

(відповісти)
Peter Starm
2016-01-11 02:47:13

Та не треба дописувати - гарно. Чи вже дописали, а я пропустив стару версію?

(відповісти)
Kрабаt
2016-01-12 00:07:04

не став ...Дякую за прочитання і коментар)

 

(відповісти)
pralev50
2017-05-19 23:02:00

То є правдивий спогад з дитинства, в тому сенсі, що читач, дякуючи автору, асоціює себе з рибалкою, відчуває тугу вудку... Добре написано.

(відповісти)
( написати коментар )