На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Озера вічності

Шон Маклех, 06.11.2014 року



«…Озера будуть у вічності. А тут часи

падінь.»

(Р. М. Рільке)

Ми падаємо.

Сонце сумним волоцюгою

Шкандибає манівцями Галактики.

Ми летимо в безодні невідомого часу

Горілиць (бо не птахи ми і не метелики),

Ми вміємо лише падати:

Крила обпалила нам пожежа –

Часи падінь прийшли на землю лелек,

Лише озера вічності

Дзеркалами пристаркуватого неба

Кидають сонячні зайчики

Назад – у простір,

Де пливе човен-зірка.

Я теж у цій дзеркала нескінченності

Спробував зазирнути необачно.

Але побачив лише тінь.

Тільки не чорну, а білу

(Ви бачили колись білі тіні

На стіні туману,

Коли день Одкровення

Відчинив Двері Світла?)

Часи падінь:

Душі людські

Як осінні листя

Падають в темний колодязь «Ніщо».

А хотілось би

(Не тільки мені старому)

Щоб падали вони

На поверхню озера вічності…

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
13 Ігор Стожар , Kрабаt , Чарівні Блохи Святого Антонія , Любомир Коблик , Настя Марчук , Окайда , Максим , Даринка Снігур , Арфіст , Пілігрим , Руслана Нілова , тиха вода , Оля Д'оля. 432
( написати коментар )