На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

...під шелех тиші... (Пісні Арфіста)

Арфіст, 01.12.2014 року



під шелех тиші, шарудіння снів

осінній день морозцем заяснів

останні яблука засяяли слюдою

набрякло небо темною водою

стримить стерня рудою бородою

складає вітер завтрашні пісні

і тулиться байдужа нетутешність

до спини лісу вигнутої в біль…

посходилися душі звідусіль

і зазирають у свою прийдешність…

Читати коментарі (3)
Рейтинг Оцінили Переглянули
14 Viennese Coffee , Гаврилишин Наталія , Чарівні Блохи Святого Антонія , Максим , . , Пілігрим , Великий , М.Т. , Воды Стикс , Настя Марчук , Kрабаt , InvictuS , Ігор Д. , Roxa. 452
( написати коментар )
Гаврилишин Наталія
2014-12-01 08:28:58

І що би там не казали про рими, але з того місця, де вітер складає пісні, і до кінця - були (принаймні, у мене) чи то мурашки, чи морозець по шкірі...

(відповісти)
Арфіст
2014-12-01 10:00:52

о... рими настільки ж банальні, як борошно, з якого спечено хліб, як дерево, з якого побудовано човен, як фарба, якою намальовано картину, як ноти...

має значення лише витвір у його цілісності - має значення лише ТЕКСТ, його інтенція і дух... тому всі ці балачки про дієслівні, банальні і ще якісь там рими - смішні і заформалізовані, ведуться на рівні виключно фізичному...

текст краще знає, як і куди рухатися... у мові немає випадкових слів, немає більш чи менш вартісних... всі ці балачки - стосуються недо-тексту...

текст як дихання...

мова як повітря...

 

о Наталіє...

(відповісти)
( написати коментар )