На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Мій дірявий капелюх

Шон Маклех, 06.12.2014 року



У моєму дірявому капелюсі

Одвічна ніч, де ховаються сни,

Коли день жене їх з поля

Людських кострубатих думок

У закутки невідомого.

Я залишаю свого капелюха

(Щовечора, коли блідий Місяць)

У межичассі: на вішалці,

Де зупиняються всі годинники.

Відвідую щоденно будинок

(З отою вішалкою у закутку)

Зі старими горіховими дверима:

Відчиняю одні –

І знову вертаюся у день «вчора»,

Відчиняю інші –

І потрапляю у день «завтра»,

Минаючи дощавий понеділок «сьогодні».

Отак і мандрую з годинником,

Що сходить з розуму

І показує час: то готичне середньовіччя,

То модернову весну,

То кришталеве бароко.

Цей капелюх

Позичає в мене

Один дивак-джентльмен.

Він зовсім не фокусник,

І навіть не скрипаль.

Йому просто приємно,

Що позичаючи капелюх

Я називаю його джентльменом.

Бо більше не називає його

Джентльменом ніхто.

Ну, зовсім.

Читати коментарі (4)
Рейтинг Оцінили Переглянули
14 Катерина Ляшевська , Настя Марчук , Гаврилишин Наталія , L17 , Любомир Коблик , InvictuS , Даринка Снігур , Руслан Кукса , Viennese Coffee , Пілігрим , Ігор Стожар , М.Т. , Оля Д'оля , Борис Смиковський. 477
( написати коментар )
L17
2014-12-06 14:23:02

про джентльмена особливо вдало!

(відповісти)
Шон Маклех
2014-12-06 22:00:18

Дякую, сер! 

(відповісти)
Руслан Кукса
2014-12-07 20:54:20

відчувається ностальгія..

(відповісти)
Шон Маклех
2014-12-20 23:58:22

На старість років ностальгія завжди відчувається... За минулим і за країною, яка стала іншою... 

(відповісти)
( написати коментар )