На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Озеро Лох н-Ехах

Шон Маклех, 15.02.2015 року



«...Коли сидів він над водою

колодязя Сканавін...»

(Вільям Батлер Єтс)

Туат затятого конебога Еохайда

Тут збудував місто мрій та легенд:

Плем’я людей рудочупринних та гордих,

Що пасло комоней на траво волохатій рівнині

(Не тої, що Бреґа, і навіть не сумної Маґ Рах),

Тут воно володіло каміннями –

Священними важкими каменями Долі.

Тут вони легко жили й дзвінко тесали

З брил шорстких олтарі сонячні

Для охряної треби ножа блискучого

Своєму прабатьку й патріарху-богу –

Богу білих коней Еохайду.

Тут на цій зеленій землі,

Що стала дном темного озера

Кохання бог Енгус (заквітчаний)

Дарував зшаленілим втікачам-коханцям

Коня коней подібного вітру.

Тільки джерело забули закрити,

Коли набрали з нього води прозорої,

Що так з-під землі нестримно вдарило,

І місто каменів, і ціле окрилене плем’я

Гордого клану н-Ехах

Поглинули хвилі озера.

І з того часу ми чуємо

Голоси з глибин таємних

(І двонів, і людей, і собак) –

Вони досі живуть там:

У потойбічних глибинах

Горді сини Еохайда –

Гонорове плем’я н-Ехах,

Незламний туат конебога.

І тільки Лі Бан – русалка,

Хвостата й струнка жінкориба

Співає іноді в хвилях

Таємну пісню минувшини

Віщуючи нам бурю...

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 InvictuS , Борис Смиковський. 373
( написати коментар )
L17
2015-02-16 01:02:37

це дослівний переклад якогось стародавнього тексту, чи переказ своїми словами?

(відповісти)
( написати коментар )