На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Останнє яблуко

Шон Маклех, 26.02.2015 року



«А ти сам – останнє яблуко на дереві,

чекаєш, поки вітер поволі розхитає тебе…»

(Рей Бредбері)

Я останнє яблуко

На дереві пізнання добра і зла.

Висну червоним сонцем

Над зеленим моріжком невідання,

Марно чіпляючись

До зламаної гілки істини.

Отак і висну між синім небом віршів

І м’якою землею кудлатих зайців,

І знаю, що падати

(Не те саме, що літати)

Мій обов’язок прочанина повітра

(Бо повітря це теж храм).

Було колись бажання літати

Між зеленого листя оновлення

У крислатій кроні пізнання,

Тікаючи від важких рук

Неандертальця Адама

І твердих дзьобів пташок навіювання,

А зараз тільки очікування:

Холодного вітру книг.

Наразі тільки метелики й бджоли

Дивляться у синяву Неба просвітлення

І думають, що то не яблуко, а зірка

Чи то палаючий астероїд,

І чекають мого падіння,

Як появи нового пророка

Чи то нетлінної істини

(Бодай шматочка),

І думають, що вони не бджоли,

Не лускокрилі квітокрили,

І не літуни крилотихі,

І не дзижали волохатопилкові,

А шестиногі Ньютони

Чи то вусоворушильні Кальвіни.

Не сприймайте мене як знак –

Я просто останнє яблуко:

Самодостатнє, як крапка

У книзі буття людства.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
9 Катерина Ляшевська , Пілігрим , Окайда , Чарівні Блохи Святого Антонія , Настя Марчук , Руслан Кукса , Гаранджа , Борис Смиковський , Оля Д'оля. 418
( написати коментар )