На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Серця

Юрій Шеляженко, 28.02.2015 року



Сталеві серця, гіркотою налиті,

П’ють кров, щоб хміліти, п’ють кров, щоб любити,

Від сірого неба чекають ненастя,

Протопчуть в болоті стежинки до щастя,

Сьогодні вже справжні, вчорашні протези,

Сталеві серця на сталевих колесах

По колії мчать до вогненної квітки,

Готові до переплавки й до болю,

Щоб вмерти і влитися в форми героїв,

В утробі у догми, у нутрощах домни

По краплі вливатися в море, додому.

Залізні сльозинки у вічності діти.

Дощами розтопленого металу

Таврують всю землю краплями сталі.

Кипітимуть ріки, розколються скелі

І сонце зникне у чорному димі,

Світитиме промінь один-єдиний,

Стежина вгору, світлом застелена.

Гострий! Як правда, очі коле!

Страшно, куди веде та стежка...

Бажання злетіти ледве-ледве…

Володій собою! Прямуй до неба!

Вірність собі надихає безмежно.

У вірі в себе знайдеш волю.

В небеснім болоті відкриєш острів

І з башти мрій у фортеці згоди

Ти висловиш задум, що змінить болото.

Трава лоскотатиме ноги босі.

Візьми цей всесвіт й займися щастям,

Людино, живе серце буття.

(()()())((()()))(()(()))(((())))((())())

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 тиха вода , Гаранджа , Зануда Літклубу. 387
( написати коментар )