На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Друже Вільяме!

Шон Маклех, 06.03.2015 року



Він, насправді, не був і не біг бути моїм другом: коли до нього прийшла сумна старість, я був ще дитиною і не знав, що є люди які пишуть вірші зраненого серця. А коли до нього прийшла смерть, я був ще юнаком і не знав, що в цьому ж старому місті привидів і королів помирає великий поет і що я теж колись буду писати вірші про туман і людей.

Друже Вільяме!

Ти співав про диких лебедів,

Про холодне небо і сіру скелю,

Про трьох жебраків

І скрипаля з Дунею,

Аж раптом побачив,

Що прийшла жахлива краса.

Друже Вільяме!

Ти блукав сумним пастухом

Селищами нашої Ірландії,

Майстрував для журби

Човен, шив їй плащ і панчохи,

Щоб тихо до всіх прийшла журба,

Аж раптом у життя наше вдерлася

Жахлива краса.

Друже Вільяме!

Ти писав п’єси

Які ніхто не розумів –

Навіть друзі, не те що глядачі,

Які кидали в акторів гнилі овочі.

Ти писав, що Катлін (чи то Ірландія)

Дочка Хулігана,

Ти писав про прокляття Адама,

Про волхвів і ніч, що прийшла,

Та раптом в Ірландію вдерлася

Жахлива краса.

Друже Вільяме!

Ти один плакав

Над три кольором ірландським,

Коли вбивали ми одне одного

Невідомо навіщо і за що

(Бо прийшла жахлива краса!)

Друже Вільяме!

У чорній ірландській вежі

Ти один вартовим лишився

На сторожі нашого острова,

Виглядаєш тінь короля,

Що прийде вісником волі.

Бо досі в Ірландії

Панує жахлива краса...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
9 Ігор Стожар , Kрабаt , Любомир Коблик , Гаврилишин Наталія , Великий , Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ , тиха вода , Оля Д'оля , Ляля Райдуга. 391
( написати коментар )