На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Осел, але не буриданів

Юрій Шеляженко, 01.04.2015 року



На роздоріжжі двох шляхів -

Путі вперед й путі легкого -

Одного лютого старого

Я ненароком раз зустрів.

Плювався він туди й сюди,

Створив калюжі дві чималі -

Не розбереш, куди йти далі,

Щоб те болото обійти.

Крізь смерчі диму сигарет

І сморід випарів сивухи

Я, ледь не мліючи з ядухи,

Шукав очима шлях вперед.

Знайшов! До нього йду мерщій;

Стою і бачу, як насилу

Той дідуган осточортілий

Стає собі на шлях легкий.

Спостерігаю... Йдуть години

І червоніє горизонт...

По колу ходить, мастодонт,

І ледве дише, старовинний.

"Здоров був, синку! Ти вже тут?.." -

Іде повільно, шкутильгає,

На роздоріжжі застигає,

Загнаний вибором у кут.

- Дивись, дитя, яке життя складне...

Занадто роздоріж багато!

- Якщо по колу мандрувати...

А справді ось воно, одне...

Волає дід несамовито:

"Брехня, я бачу по зірках!.." -

На сонце очі підійма

Підсліпувато та незграбно...

"Негіднику, не зазіхай нахабно

На мій національний шлях!"

- Підіть зі мною! Треба так!

Помолодієте, дідусю!

- Не вчи мене! У предків вчуся!

Шумів там тишком очерет,

Затьохкав соловейко соло,

І вбило діда те останнє коло,

Хоч він вважав, що йде вперед...

Я часто потім згадував оту

Мерзенну пастку, гідну Буридана.

"А може, я осел?" - боліла думка-рана -

"Й по колу, тільки ширшому, іду?.."

Не знаю... Шляхом нескінченним

Крокую вже без роздоріж давно.

І зрозуміть мені було дано,

Хто був тим дідусем стражденним.

На роздоріжжі двох шляхів,

Путі вперед й путі легкого,

Я краплю людства, свій народ, зустрів.

1997

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Гаранджа. 355
( написати коментар )