На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Пасатижі

Василь Липа, 01.04.2015 року



Був погожий весняний ранок вихідного дня. Сонце ліниво перло вгору. У тіні бузку вже дзижчали перші комахи.

Час від часу руйнівний ґвалт болгарки, що наче вода розтікався дачним кооперативом, знищував солов'їний спів. Гепання молотка вносило свої корективи в симфонію теплого вітерця, що грав на струнах молодої травички. З невідомого напрямку тягнуло шашликом.

Біля старезного кривого паркану, дошки якого не одне десятиліття терпіли морози, сніг, дощ, вітер, стояла, приблизно такого ж віку, червона “Копійка”. Підтікання мастила, тріщина на лобовому склі, постріляні іржею бампери і прокурений дешевим тютюном салон вказували на те, що їй доведеться поїздити ще стільки, скільки вона вже проїхала.

За парканом, що пережив аварію на ЧАЕС, розпад СРСР, МММ та безліч інших подій, розкинувся занедбаний сад, у якому ховався невеличкий цегляний будиночок. Невідомо хто, невідомо коли і невідомо навіщо пофарбував його в паскуднозелений колір. Від природних умов та часу фарба потріскалась, а крізь тріщинки сором’язливо виглядала побита грибком силікатна цегла.

Всередині будинку не було нічого зайвого, крім шару пилу, що причаївся на горизонтальних поверхнях. Де-не-де на підлозі лежав мишиний послід. На стіні біля дверей висів відривний календар дачника, що зупинився 28 жовтня минулого, а може і позаминулого року.

Обіч будинку був розташований залізний гараж невизначеного кольору. Вміст цієї будівлі міг вразити будь-чию свідомість своїм розмаїттям.

Свіжозбудований ґанок будинку створював потужний дисонанс загальної картини.

На ґанку тимчасовий пост зайняв чемодан з інструментом. Біля нього ніжилися під весняним сонцем втомлені життям і важкою нелюдською працею пасатижі.

Ручки цих пасатижів увібрали в себе не один літр поту з міцних чоловічих рук. Можливо саме за це хтось нагородив їх синьою ізострічкою.

… Знов затихло гепання молотка, яке паплюжило весняну симфонію вітру і пташиного співу.

- Толя, де ті б***ські пасатижі? Ти не бачив?

Читати коментарі (6)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Roman , Mr. Grey , L17. 280
( написати коментар )
Roman
2015-04-01 21:35:29
Погано. Речення занадто простi, короткi. Неначе 
телеграма. Проза митця має вiдрiзятися вiд прози 
звичайної людини якоїсь особливiстю, тут же все 
побудовано занадто математично: багато абзацiв, мало 
речень, складнiсть думок майже вiдсутня а мат в кiнцi 
тiльки добавляє до всiеї картини недолугостi.
(відповісти)
Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
2015-04-02 14:12:41

Був погожий весняний ранок вихідного дня. Сонце ліниво перло (здіймалося, повзло) в гору (вгору). У тіні бузку вже дзижчали перші комахи.

Час від часу руйнівний ґвалт (дзижчання, ревіння, вереск) болгарки, що наче вода (відлунням, що чути було аж на іванівки)   розтікався дачним кооперативом, знищував (забивав, заглушував, перекривав) солов'їний спів. Гепання молотка вносило свої корективи (особливості, тональність, нотки, мажорність) в (до) симфонію теплого вітерця, що грав на струнах молодої травички. З невідомого напрямку тягнуло (віяло) шашликом.

Біля старезного кривого паркану, дошки якого не одне десятиліття терпіли морози, сніг, дощ, вітер, стояла, приблизно такого ж віку, червона “Копійка”. Підтікання мастила, тріщина на лобовому склі, постріляні (вкриті) іржею бампери і прокурений дешевим тютюном салон вказували на те, що їй доведеться поїздити ще стільки, скільки вона вже проїхала.

За парканом, що пережив аварію на ЧАЕС, розпад СРСР, МММ та безліч інших подій, розкинувся (скнів, сумував, убогствував) занедбаний сад, у якому (серед якого) ховався невеличкий цегляний будиночок. Невідомо хто, невідомо (не треба вдруге) коли і невідомо (і втретє не треба) навіщо пофарбував його в паскудно-зелений (паскуднозелений) колір. Від природних умов та часу фарба потріскалась, а крізь тріщинки сором’язливо виглядала побита грибком силікатна цегла.

Всередині будинку не було нічого зайвого, крім шару пилу, що причаївся на горизонтальних поверхнях. Де-не-де на підлозі лежав мишиний послід. На стіні біля дверей висів відривний календар дачника, що зупинився 28 жовтня минулого, а може і позаминулого року.

Обабіч (обіч, обабіч -- це з обох боків, не може гараж розташовуватися одразу з обох боків будинку) будинку був розташований залізний гараж невизначеного кольору. Вміст цієї будівлі міг вразити будь-чию свідомість своїм розмаїттям.

Її свіжозбудований ґанок будинку (тут будинку не треба) створював потужний дисонанс загальної картини.

На ґанку тимчасовий пост зайняв (тимчасово розташувався. знайшов тимчасове місце) чемодан з інструментом. Біля нього ніжилися під весняним сонцем втомлені життям і важкою нелюдською працею пасатижі.

Ручки цих пасатижів увібрали в себе не один літр поту з міцних чоловічих рук. Можливо саме за це хтось нагородив їх синьою ізолентою (ізострічкою). (Слово лента вживати можна, але коли йдеться про пантронтаж)

… Знов затихло гепання молотка, яке паплюжило весінню (весняну) симфонію вітру і пташиного співу.

- Толя, де ті б***ські (??????????!!!!!) пасатіжі? Ти не бачив?

(відповісти)
Василь Липа
2015-04-02 18:22:42

Вдячний Вам за конструктивну критику.

Деякі зауваження прийняв до уваги.

(відповісти)
Ива Пипас
2015-04-02 20:48:54

Василий! Это ГЕНИАЛЬНО! Вы мастер подкожного юмора! И совершенно филигранный философ этого тонкого мира! Я конечно преувеличиваю, но у вас несомненно есть вкус!

(відповісти)
Василь Усатенко
2017-07-02 15:42:44

Гарний нарис. Чомусь навіяло сум, але враження яскраві.

 

(відповісти)
Mr. Grey
2017-07-20 10:33:33

Класно! :)

(відповісти)
( написати коментар )