На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

...повернення...

Арфіст, 08.04.2015 року



я повернувся... це моя Ітака... священна ціль бродячого сюжету…

не впізнаю' нікого і нічого… ні Пенелопи з саваном… ні сина…

пожерли все і Посейдон і Хронос… а я лишився в голосі сирен…

мій дім – дорóга… а загиблі друзі – усе, що є живого на землі…

у серці затонулі кораблі… моя могила – море… мор чумний

чужого дому – погребальний дим… з очей знімаю вдавлені монети…

і затуляю голу мою душу… вона вже вкотре тіло воскресила…

я засинаю в темному хліві киваючи сліпому силуету…

замовкло горе… втамувався біль… смішна пекельна ноша ностальгії…

Аїдові тепер складаю гімни… пророчі… та хіба ж у тому річ?…

…і Одіссей встає посеред ночі бере човна і відпливає в ніч…

Читати коментарі (4)
Рейтинг Оцінили Переглянули
16 Юрій Шеляженко , Максим , Великий , Гаранджа , тиха вода , Настя Марчук , Гаврилишин Наталія , Пілігрим , Kрабаt , Окайда , polishuchka , Ігор Д. , М.Т. , ЛІКАР пі , InvictuS , Roxa. 390
( написати коментар )
Юрій Шеляженко
2015-04-08 19:59:06

Реалістично, хоча трохи безнадійно. Тут прекрасний оптимізм: "з очей знімаю вдавлену монету", але кінцівка... Сумно за героя.

(відповісти)
Арфіст
2015-04-14 09:41:26

о... не сумуйте...

 

прекрасний песимізм :о)

(відповісти)
Пілігрим
2015-04-09 10:31:28

я б сказала, сумнезно

(відповісти)
Арфіст
2015-04-14 09:42:50

якась там є штуковина, готова вибухнути - радістю...

здається...

 

не залишатиму пошуку... :о)

(відповісти)
( написати коментар )