На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Дороги самотніх

Шон Маклех, 13.04.2015 року



«І тоді ми пішли розійшлись хто куди

Пілігрими сумнівів вигнання...»

(Гійом Аполлінер)

На шляху

Хтось поставив тріснутий глек

Ліплений кульгавим гончарем

З сірої ірландської глини

На скрипучому колесі озер,

Замісивши мертву глину-прах на воді

З білої хмарини плачу.

Чому

Він лишив цей глек на перехресті

З надією наповнити його прощаннями?

А ми розходимось-розбрідаємось,

Самотні пілігрими віри рибалок,

Вояки зі старими ниючими ранами,

Повторюючи одне слово: «Ерінн»,

Солдати Долі,

Вдягнені в сині сорочки неба.

І тільки голоси бардів

Далекої епохи короля Домналла О’Нейлла*

Супроводжують нас – вічно самотніх

У нескінченній подорожі

Під тьмяними зорями.

І тільки голоси дерев шепочуть:

«Ерінн го бра!»

Примітки:

* - Домналл О’Нейлл – верховний король Ірландії, 956 – 980 роки правління.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
6 Окайда , тиха вода , InvictuS , Оля Д'оля , Ляля Райдуга , Борис Смиковський. 392
( написати коментар )