На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Вони (Диптих)

Ковальчук Вова, 28.04.2015 року



1

Вона прийшла вже наступного дня до того кафе

Де її зарізали місцеві торговці

Торкалася асфальту маючи примарну надію

Відчути останнє тепло свого тіла

Шукала свідків

Звонила Артуру проте чомусь мобілка не ловила

Вона нервувала

Цигарки бігла купувати алкоголь

Щось в неї не виходило запастись тим добром

Вона б плакала вічно але сльози претворювалися на вишневий цвіт

Що заплітався у волосся закоханим дівчаткам

2

Йому проломили голову

Ломом покидьки з Мальованки

Їх не зловили звичайно

Той клуб давно вже закрили

Але він не покидав цього місця

Гукав її попід вікнами

Заважаючи котам спати

Виглядував тих виродків

Балакав з бомжем Толею

А вчора нічний велосипедист промчав крізь

Залишивши в середині його дивний дзенькіт

Що аж до самого світанку дзеленчав ніби напівпорожня

Бляшанка з іноземними монетами

Читати коментарі (3)
Рейтинг Оцінили Переглянули
4 Руслан Кукса , Окайда , Пілігрим , Гаврилишин Наталія. 259
( написати коментар )
Тетяна
2015-04-29 11:59:12

гарно і сумно...

 

але : чи може дзенькіт дзеленчати ?

 

(відповісти)
Ковальчук Вова
2015-04-29 15:12:13

дзенькіт навряд а привид у вірші так.

(відповісти)
Окайда
2015-04-29 12:11:23

 

 теж вчиталася...

(відповісти)
( написати коментар )