На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Ефект дійсності

Атена , 01.05.2015 року



Життя проносилося перед очима. 46 років. Скільки ж всього ще не встиг! Хоча... Сірі очі чоловіка сповнилися теплом і замріяністю. Спогади закинули в раннє дитинство. Ось він, мале хлопча, біжить за новим блискучим м'ячем. Яскраве проміння тепло цілує весняну траву. Запахи розквітлих дерев змішуються зі звуками машин, щебетом пташок та сміхом інших дітей. Незнайомий пес бігає навколо і весело махає коричневим хвостом.

З глибин пам'яті виринає наступний кадр. Йому 15 років. Перший поцілунок, вогонь незнайомих відчуттів обпікає скроні. Перший похід в гори, про Еверест ще не було й мови. 20 років, дружні посиденьки в університетському парку. 23 роки, перший серйозний проект. Він знічений, але рішуче робить вигляд, що впорається. Весілля. Андрій, так назвав сина. Звільнення з роботи, сльози дружини, переживання батьків. Самостійне плавання, власний бізнес, нові колеги. Гори - велика пристрасть, тамтешні зірки найближчі в світі. Будинок за містом. Вечори з давніми друзями, обійми, розмови, спогади. А ще той випадок. Часи були неспокійні. Позичив велику суму грошей і прогорів. Вони прийшли, як завжди буває, агресивні і не з пустими руками. Маленький син дивився як батьку погрожували переламати ноги. Тоді вирішив, що пора зав'язувати з бізнесом. Потім були роки пошуків. Згадав, що має диплом і пішов працювати за спеціальністю. Кадри життя кольоровими картинками пливли перед очима високого немолодого чоловіка з волоссям, вкритим першою памороззю сивини.

Знову дитинство. Ось він біжить під аркою старого будинку, за рогом чекає улюблений велик. З вікон доносяться знайомі звуки і запахи. Щось насторожує. Намагається зрозуміти що не так. Мамині сльози. Чому вона вбита горем? Зосереджено пригадує цей період. Йому дванадцять, в сім'ї велике горе. Що ж сталося... У цей момент, у мить неясного здогаду, його зіниці розширилися. Відчув як вічність дихає в спину. За кілька хвилин він покине цей світ і було шкода до розпачу. Всім було нестерпно шкода. Просив, благав дати шанс хоча б уявити своє майбутнє. Хотів дізнатися, яким стане коли виросте, чим буде займатися і що з цього вийде. Але ж... Андрійко, гори, друзі... Яка переконлива фікція. Як страшно було усвідомлювати, що насправді він помер коли йому було дванадцять.

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Тернова руда , darkwater. 382
( написати коментар )
Фома Пугаляк
2015-05-14 00:17:57

дай Боже.

"що проїжджають повз" - повз чого? "зосереджено пригадує" - якось кострубато звучить.

слабенький текст - надто стислий аби рвонути на емоції або зацікавити.

 

(відповісти)
( написати коментар )