На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Темрява на сніданок

Шон Маклех, 19.07.2015 року



«Розжеврений лелека

Клює з свого гнізда

Тугу й дебелу темряву...»

(Федеріко Гарсіа Лорка)

Білі птахи дзьобають темряву

(Чорніють кінця крил),

Лишаючи у темряві дірки –

Колись крізь них зазирне сонце,

І запросить білих чапель

(Не тільки чорногузів-лелек)

На це болото зневіри,

На водоймище журби,

Але наразі тільки лелеки

Дзьобають цю темряву,

Забуваючи про своє покликання:

Приносити немовлят до колисок:

Бо темрява

Занадто чорна у цьому світі,

Щоб у нього могли прийти немовлята

І дивитись розплющеними очима

В оце Ніщо,

Де жодного промінчика:

Тільки птахи – чорні і сірі,

Строкаті та кольорові

Інколи намагаються

Щось проспівати:

Думають, що то затемнення

Світила нашого байдужого,

А не тьма віковічна

На цій землі нещасній....

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
7 Пілігрим , М.Т. , in_a_landscape , Борис Смиковський , InvictuS , Оля Д'оля , Гео Вишневий , Катерина Luka (Мірошкова) , Kрабаt. 393
( написати коментар )
in_a_landscape
2015-08-23 08:57:06

Ніч темряви північним сяйвом та місяцем проблискує...

(відповісти)
Катерина Luka (Мірошкова)
2016-09-06 17:29:47

Як багато усього бачиться після прочитання Вашого вірша у забарвленні чи то птахів, чи то людей

(відповісти)
( написати коментар )