:(

демонів не здолати

Звідки такий песимізм ? Якщо не долати їх щомиті, сам демоном станеш... Треба намагатися !

Ех,мені би чарочку

Випити до дна!

Розповів би парочку

Слів з свого життя..

Чую, слина котиться,

Сіпається вус..

Говорити хочеться:

Так увесь трясусь..

Де ті чари повнії,

Що тепер пусті..

Що за віроломнії

Демони сліпі!

Я не знаю спокою,

Серце стиснув жаль..

І зубами цокаю

Об порожній грааль.

після "геніяльности" попередньго посту нічого путнього не скажеш! )

трохи схоже на текст для пісні, але закороткий.

і тому згадування демонів, як основи проблем лір.героя - виглядаэ як мінімум дещо натянуто...

Пе.се. дещо нагадує Романюка, поета з Сум.

Не сперечаюсь, крім демонів, у ліричного героя є і інші проблеми, але... кожна з них так чи інак може бути уособлена у вигляді незримої потворки. Не зовсім зрозумів, чому лаконічність опусу є перешкодою для вибраної теми.

Стосовно Романюка - на жаль, не читав, тому не знаю, чи схожість в даному випадку є "+" чи "-" ?

Знаєш, без образ, це стосується і мене особисто, але коли я пробую комусь пояснювати що і як я написав, завжди згадую вірш Василя Слапчука, де є слова: "Спотку поет писав вірші. Потім він почав їх пояснювати. Згодом він лише пояснював те, що написав." :)

Не завжди звертай таку вже увагу на подібні до мого коментарю пости. Я вже навіть не згадаю чому я причепився до " згадування демонів".

а зараз із настроєм все гут - і текст твій здається логічним і лаконічним.

написано у формі молитви...решту вже обговорили