На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Не кажи

Котя Херсонський, 22.09.2015 року



Не кажи мені слів надто довгих і імені власного не кажи

Не багато є віршів подібних до тих потаємних стежин

Що виводять із міста далеко від звуків заліза і гаражів

І ведуть до покручених трав велетенcьких і царства ожин

І де тіло тікає за межі свої і не()має уже межі

Не кажи про майбутнє і навіть про завтра мені не кажи

Не багато є мап і рідин що покажуть початок отих стежин

Краще слухай уважно забудь про читання і сили свої бережи

Бо тебе вже чекають обійми лісів і сріблястих озер вітражі

і ріка молода що крізь очі зайде і до п'ят тобі побіжить

Так

багато хто лишиться і все ж нікому уже не кажи

Ти собі уявити не можеш що випало нам пережити

Ця дорога підважить минуле усе і ти мусиш зробити жим

Я ще навіть не впевнений чи сам подужаю цей режим

Та якщо сумніваєшся от що мені скажи

Чи бувало таке відчуття наче стиснуло голову серед крижин

Наче тіло твоє механізм переплетених шестерень і пружин

Ну а місто яке уявлялось блакитним мультяшним джином

Всі бажання виконує лиш на додачу дешевому віскі чи джину

І ти ходиш весь чорний неначе вода дощова між вуличних порожнин

Якщо так то більше нічого мене не питай

Ні це не Шрі Чін Мой не Тибет і не Шамбала чи Китай

Бачиш я змінюю темп розбігатись пора давай

Будь готовим що в цього маршруту немає властивості повертань

Йди додому пакуй всі манатки готуйся покласти край

Настояним болям і сподівань нових краще не додавай

Ну все... треба бігти... чекай есемес... давай

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Dima Maryn , Штука Кавацакович. 269
( написати коментар )