На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Сорок хвилин

Mr. Grey, 12.10.2015 року



Вранці Олег привітав свою кохану дівчину з днем народження, а вона у відповідь запросила його до себе відсвяткувати. Він прийшов вчасно, з букетом квітів і подарунком – дівчата якраз накривали на стіл. Олег сів за стіл зліва від коханої і налив їй вина.

В гарній компанії час пролетів непомітно, і в якийсь момент гості помітили, що закуска ще залишалась, а спиртного - вже ні. Кохана звернулась до Олега з проханням збігати за ним у найближчий супермаркет.

Десь хвилин за сорок Олег стрімко увійшов у кімнату, на ходу витягуючи з пакета пляшку, і здивовано витріщив очі: на його місці біля коханої сидів якийсь незнайомець, а вона весело із ним щебетала, дивлячись на того закоханим, як видалось Олегу, поглядом. Незнайомець вів себе досить нахабно: чіпав її за соски грудей, ставив руку на коліна, гладив стегна, але вона його не стримувала, а лише задоволено сміялась, поглядаючи час від часу на Олега та коментуючи вголос його здивування. Олегу нестерпно захотілось вхопити незнайомця за комір і викинути з кімнати, але, не бажаючи зчиняти скандал, він стримався від насильства і залишився на місці. З розмови гостей стало зрозуміло, що незнайомець приніс пляшку горілки, поки Олег бігав в супермаркет, і застілля одразу ж і продовжилось – пляшка, принесена незнайомцем, стояла напівпорожня.

- Звідки він взявся? – запитав Олег у дівчат, маючи на увазі незнайомця, коли той вийшов покурити.

- Та чорт його знає! Сам звідкись зайшов і приніс із собою пляшку! – відповіли дівчата.

Олег сидів у глибокій задумі, не в змозі прийти до тями. Його не було всього сорок п’ять хвилин, а ситуація змінилась настільки, що він просто розгубився - і як її повернути до початкового стану, Олег і гадки не мав.

Тим часом кохана встала і почала виходити з-за столу повз незнайомця, спиною до нього. Той, скориставшись моментом, провів рукою їй зверху донизу між сідницями, і вона знову з прихильністю, незрозумілою Олегу, засміялась, коментуючи це. Тоді незнайомець піднявся і запропонував дівчині провести її. За хвилю Олег теж вискочив із-за столу і побачив, як той веде його кохану, обійнявши за талію, і вони про щось тихо шепочуться. Олег рушив вперед з наміром зупинити його і забрати від дівчини, як раптом на нього чи не навмисно, як йому здалось, можливо, з наміром зупинити його, наштовхнулась одна з гостей, а боковим зором він ніби в тумані помітив, що поряд стоять хлопці, і, чи то реагуючи на зіткнення, чи то на розгубленого Олега, весело регочуть. Останнє, що залишилось в його пам’яті, була картина, як його кохана з легеньким сміхом м’яко випручалась із обіймів незнайомця, потихеньку витягуючи свої ніжні долоні із його лап, і нетвердою ходою зайшла в сусідню кімнату. Незнайомець на мить зупинився, а тоді рушив за нею. Олег, почуваючи себе незручно під поглядами випадкових свідків його приниження, повернувся за стіл.

У вітальні вже нікого не залишилось. Олег знову зайняв крісло зліва від крісла коханої, те саме, яке він займав на початку гостини. Через деякий час з’явилась кохана і, пройшовши повз Олега, теж сіла. Трохи згодом повернувся і незнайомець. Зауваживши, що місце біля неї зайняте, приладнався скраю на крісло поруч іншої дівчини, обійнявши її спочатку за талію, а трохи згодом поклавши свою ліву руку їй на груди, чому та не дуже і опиралась, гордовито дивлячись на кохану Олега, як і самовдоволений незнайомець. Натомість остання сумно і докірливо подивилась на обох і, розчаровано зітхнувши, відвернулась.

Гостина закінчилась, і компанія розійшлась. Незнайомець зник, наче його і не було. Олег залишився сидіти самотою на кріслі, геть спустошений. Глибоко всередині у ньому тихенько і безнадійно скімлила ображена та зневірена душа, смертельно зранена осколками розбитого у друзки кохання…

09.10.15

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 73
( написати коментар )