На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Благовіщення

Artemis, 10.11.2015 року





Тобі, Пресвітла, теж не все сказали.

Воно й не дивно - це ж тягар нести.

Коли ще буде тої слави,

А біль - це близько, з болем будеш йти.

В очах стемніє і хрестом придушить,

І в серце вп‘ється терен від вінка...

І сивина Його так зранить душу...

Застогнеш зболено, бо це ж твоє дитя...

Обхопиш голову і будеш тихо скніти,

Чекати смерті в п‘ятницю, як в сні...

Два дні ніхто не прийде сповістити,

Що він живий, і дні його нові.

В неділю Ангел не тобі розкаже,

Що Він воскрес, що смерті вже нема.

Чи знала ти? Ніхто уже не скаже.

Що ж... Світло є... І прагнеться тепла.

Потиху камінь обійдеш надгробний,

Побачиш саван і відбитки ніг...

На голос рідний впаде смертна втома,

І син коханий твій розділить сміх.

А потім світло! Сонце! Небо ясне!

Ах, квіти всюди! пахощі весни!

Збереш апостолів. Як дітям, все поясниш.

Бо їх, наляканих, Тобі вперед вести.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 Kрабаt , artemis. 197
( написати коментар )