Снігова Королева

Вірлена, 07.02.2007 року

Що лишається королеві? Крихта гордості – скалка льоду.

І спокійні – як смерть – покої. І крихка – як крижина – тиша.

Заблукалі вітри обіцяють назавтра погоду.

Ні, напевне, обдурять, як та, що людського роду,

Та, що вкрала у мене єдине - і наймиліше.

Ну, хіба би не був він щасливий моєю зимою?

Я хіба не біліша від снігу щонайбілішого?

Мій він, чуєш? Він – мій. Він найперше украдений мною.

Він же сам захотів, він же сам!.. Не тебе – більшого.

Він же сам вибирав свою вічність, він вибрав сам!

Що ти знаєш про вічність чи вибір, дитино Єви?

Не розказуй мені – я не вірю людським казкам.

Ти йому розкажи і правдивим своїм небесам,

Як судила обох - на догоду своїм зразкам.

І як вкрала кохання у Білої Королеви.

Рейтинг	Оцінили
1	polishuchka.

Ім'я
E-mail
	На сайті не відображатиметься. Сюди будуть надіслані відповіді на коментар
Число
	Картинка з числом завантажується...