На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Багата кутя

Kрабаt, 14.01.2016 року



Зима. Завтра Новий рік. Ні не той, що «по телевізору». Телевізори було два на весь куток. Старий Новий рік. Справжній. А сьогодні Щедрий Вечір. І всі підуть щедрувати. Але то ввечері. Вечір і тепер, але що то за вечір? Влітку в такий час ще тільки корови виганяли після обіду на пашу. А до того мусиш чекати дома. Щоб вигнати і зачинити ворота. Можна звичайно попросити тітку Параску…Але не будеш же просити щодня.

Кутя вже одна була. Але то на Різдво. Сьогодні Багата Кутя. І мама дає глиняну миску вимоченої за ніч у воді пшениці і слоїк маку: «Йдіть натовчіть пшениці і маку на кутю». Ми йдемо навпростець городами до сусідського дядька-Володьки. У дядька ступа. Ступа у шопці. Коли дядьковолодьчин Василь влітку за коровами розповідав нам про Різдво, я так собі те уявляв , що то у їхньому хлівці та шопка і була, де корова і вівці, сіно на горищі і за яслами, ясла…Не вистачало правда ослика…Але був кабанчик. Аще січкарня і ступа.

Сьогодні біля тої дядьчиної шопки вже ціла купа сусідських дітей, а хлівець маленький. Тому ступу виносять на подвір’я на мороз. Подвір’я велике.

Мороз. Ну той що, що мороз. Хіба то мороз? Мороз був на Різдво. Справжній мороз буде на Водохреще. Такий, що і в школу йти може не прийдеться. Принаймні так було щоріч. Так от і сьогодні. І напевне так буде завжди.

Товкач у ступи дубовий…чи грабовий. Шоб важкий. Ступа – вербова…чи кленова. Ступа чимала. І товкач нелегкий.

Пшениці тре засипати потроху… перемішувати ложкою…щоб не збилась на дні каменем. От і товчемо. Старші кожен сам. Ми – менші по двох – товкач з боків має два держака. Товкач старий аж чорний і розтрісканий. Ступа - минулорічна. Стара ступа від роботи і старості розсипалась позаминулим літом. Дядько жартує: «…тітка Уляна позичала щоб політати…» Дядько і тітка – прямі сусіди,- трохи недолюблюють одне одного. Дядько ходить до церкви, тітка Уляна – знахарка. Але про це всі мовчать. Навіть саме слово ніхто не промовить. Особливо вона сама. Бо теж ходить до церкви. Хіба що шепне часом одна сусідка іншій: «…а таки щось ТАКЕ знає». «Щось ТАКЕ» знала. Бо якось заболів мені малому зуб. Нив цілий день, але терпів. А під ніч так розболівся, що криком кричи. А лікар де ще там… Та і характерний у нас був сільський «зубний» -– навіть удень завжди «веселий». А в таку пору і поготів… точно вже спав і бачив якийсь вже там «лікарський сон». Напевне про «Зубну Фею». От і кричу.

Мама пішла просити тітку. Та неохоче, але - дитина, тож прийшла. Подивилася на мене змученого, нахилилась і щось шепнула на вухо. А потім питає:

- Що? Болить?

- Болить, - вже ледь стогну?

- А що болить?- допитує.

- Та зуб болить!

- Нічого у тебе не болить,- каже, - нема ніякого зуба!- подула губами тричі вбік короткими видихами.

Сталось Чудо!.. Зуб перестав боліти, а за кілька днів таки був вирваний отим нашим «сільським дантистом». Тітчинмаріїн Толька казав - «дантес».А ще за трохи виросли поряд нові зуби і так розрослися, що навіть сліду від того «хорого» не лишилось.

Товчемо кутю. Старшим набридло і лише перевіряють щоб так як треба і щоб з дому не послали щоб дотовкли.

Потім приходили дівчата. Чомусь так повелось, що якщо взяти всіх сусідів, то в одних народжувались тільки дівчатка, а у інших – одні хлопці. Хоча були сім’ї де були і на ті на інші . Але то рідше.

Дівчата, як відчували коли, приходили підкінець – коли мак вже дотовкали мак і завжди починали випрошувати, щоб дали товченого маку покуштувати. Або хоч товкача після маку лизнути. Ми переживали. Бо ради того «облизування все те товчення і дороблювали. Старші хлопці значуще переморгувались, і давали покуштувати з деревяної ложки. І то з краєчку. А натомість кликали «повалятись на сіні» у шопці.От вони зникали у тій шопці . І ми мусили роботу докінчувати без жодного над тим контролю. Пшениця мала бути «волохата», а мак – «збілілий і масний».

А потім, дочувши ажзанадті дівчачі верески і хлопчачий регіт, виходила з хати дядькова тітка-Ганна, і виганяла тих «збуїв» з дядькової шопки.

Додому ми вже повертались вулицею і одне вслід одному, щоб недайбоже не

впустити додолу посуд з товченою пшеницею і маком.

А потім була щедра вечеря зі скоромних страв і найперше – варена на плитах чи й у печах кутя заправлена маком , медом і горіхами. Найсмачніша кутя на світі.Ввечері приходили «щедрувальники» - розфарбовані, перевдягнені кумедно у чуже і бешкетні, а наранок – сусідська малеча – «посівати».А може все і не так було? Забув.

Читати коментарі (6)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Даринка Снігур , Окайда , Настя Марчук , Арфіст , polishuchka , Руслан Кукса , Пілігрим , Василь Усатенко. 342
( написати коментар )
Окайда
2016-01-14 10:25:45

А мені розказувала мама, що колись, як готували кутю, то не можна було казати "мак", а треба було казати "зерню" і всі члени сім'ї мали спробувати його терти ))

Чудові українські традиції! Гарне оповідання!

(відповісти)
Kрабаt
2016-01-14 13:23:01

))...не можу пояснити чому, але отой товчений у ступі мак такий смачний , і товкли його дише на кутю, бо на пироги - то зазвичай терли в макітрі...Можливо тому, що свіжий, а в пирогах - печений, чи може тому , що перетертий - з додаванням цукру...не знаю пояснення)...але тоді ми і не підозрювали, що то традиції...Все так природньо було, хоч і не буденно.

(відповісти)
Окайда
2016-01-14 15:05:45

...може тому, що "товчений" у ступі і це свято-ритуальне дійство виконували самі діти )))...  немає тепер ступ, але в макітрі теж виходить нічогенько) ...здається, перед Старим Новим роком кутя називається Щедрою) 

(відповісти)
Kрабаt
2016-01-14 19:45:29

Напевне  насправді у самому ритуалі...бо ж товчена пщениця - це зовсім інше, ніж та ж пшенична крупа дрібнена на жорнах...і мак...і мед...Справжнього меду тоді було не доступитись: калгоспні пасічники все здавали державі...тільки якусь частинку залишали для себе...приватно тримали два-три вулика і ділились неохоче...А я так любив той мед, що здавалось нічого у світі смачнішого природа і не придумала. І точно знав, що колись буду мати власну пасіку...хоч би що)

 

 

(відповісти)
Окайда
2016-01-15 12:57:30

...І що там мрія - пасіка? )

(відповісти)
Kрабаt
2016-01-15 15:39:23

...Мрія таки була здійснена...але і це вже у минулому))

(відповісти)
( написати коментар )