На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Може комусь і стане у пригоді

Ігор Стожар, 21.04.2016 року



Сьогодні планую моїм вдячним читачам дати для ознайомлення ще одне чудове оповідання Михайла Коцюбинського. Але, наперед, хтів би, аби колеги по перу прочитали цю статтю.

----------------------------------------------------------------------

Веселі розмови про: митців, слово і мистецтво слова

Критерії сучасної графоманії (суб'єктивні роздуми)

Вердикт "графоман" в обговореннях сучасного літпроцесу звучить дуже часто, значно частіше, ніж "талант", "новатор". Трапляється так, що в різних тусівках одного автора називають і так, і так. Наприклад, деякі "передові автори" і "полум'яні публіцисти", шановані у Спілці письменників, можуть викликати у середовищі молодших авторів як не відверте збиткування, то принаймні іронічні посмішки. І навпаки.

Узагалі, звинувачення у графоманії у нас звучать легко, без докорів сумління і часом необґрунтовано.У різних контекстах графома-

нами називають авторів від Василя Симоненка до Олександра Високого. А все тому, що в кожного свої критерії графоманії.

Чим є графоманія для мене? Насамперед, це передбачуваність. Не просто передбачуваність, а нахабна, безжальна і просто в лоб. Передбачуваність у римі, передбачуваність у темі, передбачуваність у спробі заплутати і, сказавши багато незрозумілого, не сказати нічого. Це якщо про текст. Але графоман часто видає себе і передбачуваною поведінкою. Не раз переконувалася, що типовий графоман:

- тусується де тільки може і не йде додому, доки не скаже своє слово на публіку, навіть якщо не тямить про що ідеться на події. Він знайде слова на будь-яку тему, причому і похвалить, і покритикує, а головне - себе покаже. Цим часто втомлює слухачів;

- гостро і безапеляційно критикує когось за лайливі слова, відверті сцени й інший "постмодернізм" у творчості. Головний аргумент - Тарас і Стус обходилися без цього (а як було насправді - графоман так глибоко не копає);

- прилюдно пишається, що колись ручкався із якимось видатним посадовцем і не може змиритися з тим, що слова "міністр" і "посол" пишуться з маленької літери;

- якщо графоманові щастить видати книжку (а часто таки щастить), то на першій і останній сторінках обкладинки, а бажано ще й на авантитулі, не кажучи про вставки, втулити свій пафосний писок у галстуку і піджаку. У вкладках - світлини з міністрами, депутатами і біля мікрофона на могилі Шевченка в Каневі;

- якщо графоманові пощастило видатися в часописі, то він до верстки триста разів перечитує свою нетлінку і без кінця вносить у неї правки (Нечуй-Левицький он скільки шліфував свої шедеври!). Якщо в результаті виходить повна лажа, то винні тупі редактори;

- якщо графоманові щастить видати книжку, то передмову до неї він замовляє якомусь пафосному товаришу за принципом "кукушка хвалит петуха за то, что хвалит он кукушку". Нерідко серед пафосних передмовців - справді непогані письменники, але людський фактор ніхто не скасовував;

1

графоман позірно критикує, але у найсміливіших фантазіях мріє про Шевченківську премію;

- графомани не люблять собі подібних, але дуже люблять "дружити проти", тому часто гуртуються, іноді навіть на тривалий час.

Це були позатекстові і дуже суб'єктивні спостереження, присвячені пафосним графоманами переважно 50+. Є ще графомани-одиночки, вони для літературного процесу не шкідливі, бо творять для себе і своїх друзів, не претендуючи на Шевченківську премію й інші вияви письменницької слави. Серед таких часто трапляються милі й душевні люди, оскільки їхньому, хай і передбачуваному письму властива особлива щирість і доброта. А хто не любить добрих людей?

Тепер ближче до текстів. До поетичних текстів. Нагадую, що для мене графоманія=передбачуваність.

5 місце. Вірші про Україну, Батьківщину і про Кобзаря. Ліричний герой таких поезій страждає через несправедливість історії, але вірить, що пророче слово Тараса проросте в душах його пасіонарних нащадків, одним із яких ліричний герой ототожнює себе. Автори таких поезій переважно школярі-старшокласники і чоловіки на пенсії. Рими дієслівні, багато риторичних фігур і сталих порівнянь. Слова-визначники: Україна, батьківщина, пророк, зерно, проростати, кров, степи, Дніпро, матір, рушник, доля, козак...

4 місце. Привіт від Ліни Костенко. Авторки - переважно ніжні дівчатка, які вважають, що у сімнадцять-двадцять років можуть і мають право говорити афоризмами. Закохавшись у творчість Ліни Костенко, вони одразу бачать своїх ліричних героїнь сильними жінками, здатними на Подвиг самозречення во ім'я Слова, Батьківщини. Конфлікти таких поезій далекі від приземленої реальності, натомість важливий конфлікт сильної ЇЇ і слабкого ЙОГО, часто, відрікшись від слабкого ЙОГО, ВОНА знаходить призначення у світі ПОЕЗІЇ. Слова-визначники: боротьба, втеча, сила, слабкість, Слово, Поезія, жінка-поет, митець, мистецтво, образи з античної міфології. Часто вірші починаютсья зображенням природи, а насправді це - символічний пейзаж, що відбиває душевні сум'яття ліричної героїні.

Про всяк випадок додам, що все це не стосується творчості Ліни Костенко.

3 місце. Кава, пляцки та інші мімімішки.Частіше вринають у прозі, але й у поезії теж трапляються. У таких текстах нездоровий потяг до всяких побутових дрібниць. Місто мрії - Львів (а де ж іще скільки кав'ярень і бруківки, по якій можна постукотіти підборами?)

Багатьом подобається, бо загалом філософія тішитися з малого і віднаходити щастя в буднях - дуже продуктивна і життєствердна. Але часто надумана, несправжня. Слова-визначники: кава, горня, пляцок, шоколад, бруківка, книжка, плащ, парасолька, помаранчі, яблука, кориця, ваніль, шалик, поїзд, велосипед…

2 місце. Вірші про Майдан і АТО. Типологічно такі тексти близькі до пункту першого, але тексти про Майдан і АТО я не люблю більше, тому що їхні автори часто уявлення не мають ані про Майдан, ані про АТО. Дика злість огортає мене, коли я бачу письменників, які їдуть в АТО ніби на екскурсію, фотографуються з побратимами, тримають у руці автомат, на голові мають каску, а тлом обирають який-небудь танк. Зафіксувавши мить з виразом обличчя «я-мужик», вони невдовзі повертаються додому і виливають на папір свої переживання. У результаті ці переживання ллються потоком із часописів, перепостів і інших джерел. Прикрість у тому, що і в АТО є цікаві автори, але їх не чути за галасливими письменниками, які краще знають, як маніпулювати публікою і зажити слави тут-і-тепер. Про всяк випадок також зазначу, що я тут кажу не про Бориса Гуменюка і його «Вірші з війни». Деякі тексти зі збірки мене справді вразили і я вважаю, що він має право говорити те, що говорить.

1 місце. Верлібри молодих авторів. Суперечливий пункт, тому що тут графоманія не така очевидна. Якось я намагалася допитатися авторів і літературознавців, які критерії хорошого верлібру. Ніхто не відповів точно, бо хіба можна виміряти хороший текст якимись правилами? Я зла, я вважаю, що можна, хоча критерій «мурашки по шкірі» все одно завжди переможе. Але верлібрами зараз дуже зловживають, бо

а) він видається простішим для написання б) верлібр сприймається як жанр елітарний, герметизм тут ніби за замовчуванням, тому хто дурний, той не зрозуміє (а хто розумний, просто промовчить і не скаже, що не зрозумів)

в) його легко перекладати іншими мовами. Мінуси сучасних верлібрів у тому, що автори часом пишуть про щось таке далеко приватне, що не здатне пробудити у читача якийсь зв’язок із написаним. Відтак, «мурашкам» просто нізвідки взятися. Таким склався мій суб’єктивний топ-5. Книжки з подібними текстами я ніколи не куплю і тим більше ніколи не намагатимусь якось їх проаналізувати їх у блозі. Натомість завжди буду рада віршам, автори яких мають непересічний досвід у чомусь, а отже – і право про це писати.

Джерело: Літературний блог, 04\04\2016

Читати коментарі (19)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 428
( написати коментар )
Mr. Grey
2016-04-21 15:57:36

Чия це стаття?

(відповісти)
Максим
2016-04-21 16:11:33

я отут читав, підпис - Тетяна http://www.gak.com.ua/creatives/2/42584/ 

Першоджерело

http://chytatsky.blogspot.com/2016/04/5.html 

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-21 16:29:14

Дякую, Максиме - я саме це і хотів побачити від автора форумної теми: автора і посилання на джерело.

(відповісти)
Максим
2016-04-21 16:36:36

Завжди до Ваших послуг, Шарлю

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-21 16:38:02

:)

(відповісти)
Андрій Мирохович
2016-04-22 10:59:24

ну, може він думає, що ці одкровення за його розумування приймуть.

з.і. в справжнісінького графомана є ще одна риса, вона взагалі імперативна - він має написати текст, за яким можна визначити справжнього графомана.

вся ця стилістика і метушня страхітливо нагадує іздрико-влццеківський трактат "Про мудаків", може того, що не кожен графоман є гарним автором, але кожен гарний автор це передусім графоман

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-22 11:08:14

іщо в цьому тексті має бути такого, аби по ньому можна було ідентифікувати справжнього графомана?)

(відповісти)
Андрій Мирохович
2016-04-22 11:29:45

грофоман - не діагноз, грофоман це стан. 

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-22 11:46:58

ага - сверблячки писанини, чи добре, чи погано - але писати, писати, писати - і нав'язувати свою писанину родичам, знайомим, незнайомим - а на літсайтах так взагалі для них лєпота

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-22 11:24:36

так, і згідно файної меморії весь сучукрліт - це суцільна графоманія)

(відповісти)
Андрій Мирохович
2016-04-22 11:30:36

та будь-яка література - перш за все графоманія, інакше чого б то людина літерки докупи складала

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-22 11:44:02

гарний автор відрізняється від графомана тим, що він пише цікаво

(відповісти)
Андрій Мирохович
2016-04-27 12:07:17

цікаво - дуже вже суб'єктна категорія

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-27 15:24:55

так і вся література - це суб'єктивна категорія

(відповісти)
Андрій Мирохович
2016-04-28 09:09:56

ну да. зрештою, в цій розвазі головмою собою є читач, автор же мертвий.

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-28 10:56:19

ага, тільки деколи живіший всіх живих, особливо коли його трохи покритикуєш ))

(відповісти)
Андрій Мирохович
2016-04-28 11:52:30

Удаление Автора (вслед за Брехтом здесь можно говорить о настоящем "очуждении" - Автор делается меньше ростом, как фигурка в самой глубине литературной "сцены") - это не просто исторический факт или эффект письма: им до основания преображается весь современный текст, или, что то же самое, ныне текст создается и читается таким образом, что автор на всех его уровнях устраняется. (с) Р. Барт
 
http://www.philology.ru/literature1/barthes-94e.htm

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-28 12:13:25

о, та я в курсі щодо теорії "мертвого" автора Барта - ще з часів, здається, прочитання статті Осоки,  але дякую за посилання, ознайомлюсь з перешоджерелом

(відповісти)
Mr. Grey
2016-04-22 11:42:13

анігдот в тему

дружина каже чоловіку:

- ти мудак ти такий мудак ти би взяв друге місце на конкурсі мудаків!

- а чому не перше?

- бо ти мудак!

(відповісти)
( написати коментар )