На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

760

Надія Пішаківська, 11.05.2016 року



я вважала це місто своїм — воно шкірить списи

попри те, що весна, з його стін — настовбурчена хвоя

я любила це місто — тепер воно сходить на пси,

і вже лячно, коли його брами запитують, хто я

та ніхто — але й всі

я не знаю, як правильно, я не вгадаю паролю,

заблукаю в околицях смислів чи їх варіантів,

не поясню вже — ані йому, ні святому Петрові,

я — колючка у горлі його, чи піщинка в пуанті,

чи у снах — голоси

моє місто лякає мене, як лякають чужих,

демонструючи виразки, рани чи плями родимі,

більмуваті зіниці й застромлені в груди ножі,

а я все ще люблю його, як у дитинстві любила

хто ж ти, врешті, єси?

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Гаврилишин Наталія , Юрій Шеляженко , Настя Марчук , Kрабаt , Пілігрим , VAVILON , SinusoЇda , Артур Томський. 309
( написати коментар )
Артур Томський
2016-08-22 23:56:48

приємно вражений текстом (дяка Прекрасному за рекомендацію), прочитав з задоволенням

(відповісти)
( написати коментар )