На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

В'юнкий каштан, зав'язаний в очах... (для Марі Елен)

Роман Миронов, 12.08.2016 року



В'юнкий каштан, зав'язаний в очах,

Та ніжність, що палає ненастанно...

Я в темряві торкаюся коханої,

Ця темрява струмує в небесах.

І пасма розквітають в фіолеті,

І світло розтискає твої пальці.

Ти розкажи, як спрагло забувався

В тобі; і про слова мої відверті.

Зсередини я відчуваю стукіт

Усесвіту, що розкриває нас.

Такої ніжності, що губить всі розлуки,

Не бачив і не вбачить більше час.



2 серпня 2016

Читати коментарі (5)
Рейтинг Оцінили Переглянули
4 Арфіст , Окайда , Олеся М. , Юлія Таборовець. 300
( написати коментар )
Артур Томський
2016-08-12 09:37:39

мило
это перевод или оригинальный текст? 

(відповісти)
Роман Миронов
2016-08-12 23:57:50

Доброго вечора ) Текст оригінальний ) Спасибі )

(відповісти)
L17
2016-08-16 12:16:24

а каштан справді в'юнкий?

(відповісти)
Андрій Мирохович
2016-08-19 11:06:17

чьо за цікава історя з темрявою, яка вдає з себе флагшток, в небесах, внєзапно, ну і планета недороблена потішила

(відповісти)
Любомир Коблик
2016-08-22 19:16:20

це, мабуть, усі віршарі до певного часу думають, що "так ніхто не кохав"

(відповісти)
( написати коментар )