На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Раб

Євген Банько, 16.09.2016 року



Свобода – небес дар…

Минулим живеш, брат:

Загарбав земний скарб

Народу твого кат.

Блакитних морських хвиль

Востаннє почув шум.

Поразки й ганьби біль,

Нездійснених мрій сум.

Стікає слизький піт –

Настали тяжкі дні:

Зруйновано твій світ.

Та ти вгамував гнів.

Холодна раба кров

З живих струменить ран,

І падаєш ниць знов.

Здіймає батіг пан.

Спокуси сичить змій –

Від долі втекти геть.

Лунає наказ: «Стій!» –

Регоче услід смерть.

Розплати навис меч –

Примарних надій крах:

Летить голова з плеч,

Застиг у очах жах.

А, може, це все – сон,

Обставин лихий збіг?

Й чекає тебе трон,

Достатку й добра ріг?

Врятує Господь Бог,

Як сплатиш сповна дань:

Щоб раб у тобі здох,

Принаймні з колін встань!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 141
( написати коментар )
Євген Банько
2016-09-16 12:32:38

Про всяк випадок (щоб не марнували часу і зусиль на ґвалтування клавіатури) попереджаю: коментарі тролів одразу ж видалятимуться.

(відповісти)
( написати коментар )