На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Паралельні прямі

Євген Банько, 19.09.2016 року



Невблаганна, як смерть, математики точність:

Паралельні прямі не зійдуться ніколи,

Не стикнуться у жодній існуючій точці –

Аксіома, що змалку вивчаємо в школі.

Безперервно течуть інформації ріки,

Гігабайтами всотує мозок новини.

Та вкарбовано в пам’ять (напевне, навіки)

Недотичність фігур в паралельних площинах.

Ми з тобою – мов дві паралельні прямі.

Через це і свята стали сірими, й будні.

Через це почуваюсь, як шкапа в ярмі.

Не бринять у душі струни арфи і лютні.

Паралельні прямі, паралельні світи.

Паралельність в видіннях страхітливих сниться.

Паралельність шляхів, паралельність мети –

Наче рейки в прямій колії залізниці.

По життя течії, що уносить за обрій,

Ми пливем, мов човни, паралельними курсами.

Паралельно сприймаєм погане і добре,

Паралельно марнуєм душевні ресурси…

Помилуйся, як сонечко сяє, кохана!

Як промінчики ніжно торкаються шкіри.

Ми удвох зустрічаємо диво-світанок.

Ніби крила ростуть, щоб злетіти у Вирій.

Подивись: обійнявшись, гуляємо разом,

Безтурботно й щасливо всміхаємось дітям…

Очевидність примари дратує до сказу:

Це не в нашому – це в паралельному світі.

Бракне сил приховати нестерпну огиду –

Геометрії бог, будь ти проклятий тричі,

Хай у пеклі згориш, ненависний Евкліде,

Що довів паралельних прямих недотичність!..

Ліхтарі на алеї розсіюють морок.

Паралельно серця калатають у грудях.

Паралельно здіймаємо погляди вгору,

Ніби з неба чекаємо вироку суду.

Мов із мармуру статуї – втратили мову,

Наче скуті прадавнім чаклунським закляттям.

Стоїмо, опускаємо погляди знову.

Ну то що? Так і будемо мовчки стояти?

Все якесь нереальне, химерне, незвичне…

Та розтрощено мур наукових обмежень,

Свіжий вітер свободи дмухнув у обличчя –

Паралельні прямі перетнулись нарешті.

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 156
( написати коментар )