На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Ти просинаєшся, знову не бачиш світла...

Роман Миронов, 21.09.2016 року



Ти просинаєшся, знову не бачиш світла,

У морі твого існування з'явився бермудський трикутник.

Ти не встиг помітити фальшу в обріях відображень світу.

Твій протест і усе, чого ти не хочеш чути,

Загубилося за горизонтами твого «я».

Ти просинаєшся знову із закритими навстіж очима,

І усе, чого ти не приймаєш, загострює всі кути.

Куди іти, коли ти втрачаєш весни і зими

У пошуках несправжнього себе? Куди піти?

Земля обертається, а ти досі стоїш на місці,

Ти хочеш знову осягнути втрачену єдність зі Всесвітом.

Під місяцем – загублене відчуття істини,

Під серцем – усе болить.

Ще мить – і зірвешся, та падати уже нікуди.

А тинятися під роздертим небом уже нема сил.

Кожному дається шанс, так іди – і себе спаси.

І коли ти станеш мудрим, як вічність,

Приймеш всі злагоди і незгоди,

Ти заглянеш собі у вічі –

І побачиш там воду. Воду. Воду.



21.09.2016

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Арфіст , Окайда. 203
( написати коментар )