На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Спливає день за днем...

Євген Банько, 21.09.2016 року



Спливає день за днем, і все частіше

Охоплюють нерадісні думки.

Душа благає спокою і тиші.

Здавалося, ще вчора – навпаки:

Життя лилось, буяло, струменіло,

Жагою пломеніло боротьби –

Здійняти прагнув ворогів на вила

В ім’я звитяг прийдешньої доби.

Рубав з плеча і зброєю, і словом,

Реальність карбував з рожевих снів,

Укотре падав й піднімався знову,

Глузливо смерті у лице глядів.

По долях мчав, немов шалений вершник,

У шмаття рвав і нерви, і серця.

Щоразу пристрасно кохав, як вперше,

І клявся бути вірним до кінця.

Мов буревій, летів крізь перешкоди,

Ризикував без будь-яких підстав,

І з чортом лиш тому не вклав угоди,

Що взагалі угод не визнавав…

Та ось уже волосся посивіло,

Запал років юнацьких тихо згас,

Здолала втома – склав натхнення крила:

Мабуть, на все в природі є свій час.

Позаду битви – ти на відпочинку,

Розважливо міркуєш: зупинись!

Дитину свариш за ті самі вчинки,

Що необачно сам чудив колись.

Сьорба́єш пиво з друзями в кав’ярні,

Сумна усмішка грає на вустах –

Зі щемом згадуєш потуги марні,

І подумки ширяєш в небесах.

Чатує на близьку поживу Мара –

Старий, і зайвий крок ступити лінь…

А, може, наостанок дати жару

На пам’ять для наступних поколінь?

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 137
( написати коментар )