На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

***

Євген Банько, 22.09.2016 року



Ти жив, як всі: ФУТБОЛ, ДІВЧАТА, ПИВО –

Безцільно, безідейно і щасливо,

Тинявся світом безтурботно й тупо,

Шукаючи пригод на власну ДУПУ.

Холодні очі (й натяку на іскру) –

В душі порожній почуттям не місце.

За вовчим жив законом і поконом,

І вслід тобі лунали лиш прокльони.

Далекий від високих мрій польоту,

Не був ані борцем, ні ПАТРІОТОМ,

Сприймав життя в практичному КОНТЕКСТІ –

Заради благ і задоволень в сексі.

Завжди за модою, завжди у темі,

І геть начхати на чужі проблеми –

Сумління не пекло вогнем пекучим,

Немов не знав: розплата неминуча.

Та насолоди ВІЧНИМ сном поснули.

Палає МІСТ, що з’єднує з минулим.

ПІСОК в годиннику – знущання часу.

Посохли ГУБИ, до цілунків ласі.

Зі здивування виразом на писку

Тримаєш у руках фатальну ЗВІСТКУ:

Фінальний акт – складай-но, хлопче, ЗБРОЮ,

Дорога в інший світ перед тобою –

Дорога в Наву, й вибору немає:

Таких нікчем до Прави не приймають.

Змарноване життя – твоя провина,

І статки не візьмеш у домовину…

А звідси і мораль цієї притчі:

Щоб смерті гідно зазирнути в вічі,

Корисних справ копичте гігабайти,

І про людей, і про державу дбайте.

Любіть зелений світ навколо себе,

Несіть добро, чиніть Кумирам требу,

В борні нащадкам здобувайте щастя –

Й по справах неодмінно вам воздасться.

Життя не можна розпочати знову –

Міркуйте, поки ще є час, панове!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 113
( написати коментар )