На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Заради тебе…

Євген Банько, 25.09.2016 року



Про тебе лиш плекав надії

Та знав: нас доля зіштовхне.

І ось, мов підліток, радію –

Знайшла, покликала мене!

Твоїм улюбленим героєм

Я прагнув стати хоч на мить.

Біг світ за очі за тобою –

Самому чорту не спинить.

І душу полонила, й тіло –

Покірний раб сумнівних втіх

Робив усе, що ти хотіла:

Дурниці, злочин, тяжкий гріх.

Заради тебе я поринув

У відчайдушну круговерть:

Спочинок – лічені хвилини,

І знов без остраху на смерть!

Заради тебе нищив мури,

Не відчував сумління щем.

А ти, бридка зрадлива курва,

Просила хтиво ще і ще.

Любов, життя – усе для тебе.

Покинув друзів, рідний дім.

Та врешті – так, мабуть, і треба –

Розвіявся рожевий дим:

Злетів кумир із п’єдесталу,

І світ не той, як був колись.

Благаю Небо: годі шалу!

Залиш, вгамуйся, зупинись!

Блищать холодні хижі очі,

А в них – підступна суть твоя…

Та є в тобі хоч щось жіноче?!

Хіба лише саме ім’я…

Розреготалася в обличчя:

Мене більш не бажаєш, ні?

Змінився твій світогляд звичний –

Колись же марив уві сні,

За мною пхався дні і ночі,

Досяг жаданої мети –

І вже втекти від мене хочеш?

Але ж від долі не втекти.

Прокльони шлеш мені у спину,

Самозакоханий юнак.

Питаєшся, коли покину?

Що ж, відповім (хай буде так!)

Натішився, награвся мною?

Чи ти для мене ще малий?

Романтики хотів, герою?

Отримав? – Тож тепер не ний!

Затям: на все є воля Божа,

Немає вибору без меж:

Піду тоді, як переможеш,

Або тоді, коли помреш –

Твій вибір: меч або труна.

Бо я ж – не дівка, я – Війна.

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 143
( написати коментар )