На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Двобій

Євген Банько, 26.09.2016 року



Гортаєш в пам'яті події,

Струсивши з вуст шаленства піну:

Війна скінчилась – світ в руїнах –

Це те, про що так палко мріяв?

Став до смертельного двобою,

Не в силах лють погамувати –

Здійняв меча на свого брата,

Що йшов пліч-о-пліч із тобою…

Вітають оплески ворожі

На згарищі шакалів зграю –

Зловтішно регіт їх лунає…

Волаєш в розпачі: «О, Боже!»

Гарчиш, мов звір: «Що я накоїв!»

А щойно ладен був померти –

За ідеали бився вперто,

Вважаючи себе героєм.

Дві різні правди на терезах –

Чинив, як диктувала совість...

Дописано трагічну повість,

І брата кров стікає з леза...

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 213
( написати коментар )