На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Шлях поета

Євген Банько, 28.09.2016 року



Покинувши теплу домівку,

Позбувшись набридлих тенет,

Рушає в далеку мандрівку

Не визнаний світом поет.

Ні грошей, ні слави – натомість

Від псевдоеліти прокльон,

Бо гіпертрофована совість

Не зрадила правди закон.

Образи старі розтривожить,

Міркує про зло і добро.

Розгорне із віршами зошит,

В чорнила занурить перо,

Порине в матерії вищі,

Сягає зірок у думках,

І пише, і пише, і пише

Натхненно про вічне і прах…

Відклавши поезії книжку,

В реальність вертається знов:

Лягає з повією в ліжко –

На ніч позичає любов.

І снить про красуню-чаклунку,

Що стріне, можливо, колись.

Шукає у сні порятунку,

Благає: не йди – залишись.

Світанок солодкого трему,

У мріях і в небі блакить.

А далі – та сама дилема:

Чи серцем, чи розумом жить?

І рай облаштує в наметі,

Хай хтось на палаци нагріб –

Пручаються душі поетів

Турботам буденним про хліб.

Можливо, фатальна помилка,

Та доля у справжніх Митців –

Не пхатись в письменницькі спілки

І не ублажать видавців:

Під спів Калліопи й Евтерпи,

Впадаючи в творчий екстаз,

Катрени складати безсмертні,

Щоб дух Прометея не згас.

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 229
( написати коментар )