На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Метелик

Євген Банько, 03.10.2016 року



В оселі панувала тиша. Раптом

Сторонні звуки: волею вітрів

В прочинену кватирку до кімнати

Метелик бідолашний залетів.

Він безпорадно крильцями тріпоче

Б’ючись у розпачі в віконне скло

Прозоре – тож свободу бачать очі,

А шлях знайти не може, як на зло.

Й тут думка осяйнула блискавична:

Та ж люди, мов метелики, дурні –

До ідеалу прагнучи одвічно,

Стежин не помічають в райські дні…

Спостерігав з цікавістю. Та годі –

Підвівся й спрямував на волю враз…

А де ж той лідер – той герой народу,

Що в світле майбуття спрямує нас?

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 139
( написати коментар )