На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Сон

Євген Банько, 08.10.2016 року



Було наснилося мені –

Нехай Господь мене пробачить –

Лежить Турчинов у труні,

Й чомусь за ним ніхто не плаче.

А поруч – мертвий Яценюк,

Й «гарант» бездарний Парашенко,

І вся когорта владних сук,

Що зраджує Вкраїну-неньку.

І ті колишнії пани –

І Янукович, і Азіров, –

Що принесли вогонь війни,

І лугандонські «командири».

А в «білокам’яній» в Кремлі

Здох, захлинувшися від люті,

Тиран московської землі

Упир кривавий В. В. Путін.

Я бачив, наче наяву,

Як поверталася сволота

Назад з Донбасу на Москву

Невпинним вантажем «двохсотих».

Й Донбас відвоювали, й Крим.

І мир прийшов до нас в оселі.

Й назавжди згинув «Третій Рим»,

Перетворившись на пустелю.

По всій планеті почали –

І в Вашінгтоні, і в Парижі –

Де паразитами жили,

Здихати можновладці хижі,

Що Русь покинули в біді,

Й на інтервенцію жорстоку

Відповіли лише орді

«Занепокоєнням глибоким»:

Скінчилось для Обами все,

І Франсуа Олланд вже мертвий,

Й натужно дупою трясе

В судомах передсмертних Меркель.

На тисячі майбутніх літ

Добробуту і процвітання

Без них засяяв білий світ,

Відправивши у путь останню.

Повірте, я не злий – клянусь.

Я одного лише бажаю:

Аби розквітла мати-Русь

Навік від краю і до краю…

Це все привиділось у сні,

Та кожен ладен здогадатись,

Як не хотілося мені

Від сну такого прокидатись!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 186
( написати коментар )