На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Лист Афранія

Євген Банько, 10.10.2016 року



З далекої провінції до Риму

Вітання шлю з тривогами своїми.

Від служби вільний котре літо поспіль,

Тож часу для читання маю вдосталь.

Потрапила до рук предивна книга,

І серце відтоді закуте в кригу –

Від неї смертю віє, мов з могили –

Таке розпізнавать мене навчили:

Ти ж пригадай – мої передчуття

Не раз урятували нам життя.

Ту книгу написав юдейський ребе

(Ім'я зазначу потім за потреби) –

Я маю й досі всюди вуха й очі,

Тому і знаю все, що знати хочу.

Євангеліє зветься книга та,

І йдеться в ній про житіє «Христа»,

Якого автор називав Ісусом.

Як справді ж звать – згадати не беруся.

Оскільки грецькою читаю вільно,

Проглянув книгу – в ній брехня суцільна:

Юпітером клянуся, друже мій,

Бо я був очевидцем тих подій.

Було це понад десять років тому.

Хто той Ісус – і досі невідомо:

Пройдисвіт чи то просто навіжений,

Чи дурник-блазень, чи пророк блаженний.

Постійно пленталась за ним голота –

Десяток-два юдейської бидлоти:

Нездари, ледацюги і невдахи

(в торгівлі й ремеслі зазнали краху).

Він вештався юдейськими містами,

Частенько зазирав у божі храми,

Перевертав лотки торговців ситих,

За що бував нерідко ними битий.

І провіщав аскетам царство Боже,

Учив не мислить й не чинить негоже.

Юдеї його гнали звідусюди –

Таких розумників не люблять люди.

Крамольні речі говорив про владу,

Тому й був звинувачений у зраді.

Служив я прокуратору Пілату,

Тож добре пам'ятаю й суд, і страту.

Та автор книги бреше, наче пес,

Що вже на третій день Ісус воскрес:

Я бачив, як ховали його тіло.

Якщо бажаєш – покажу могилу,

Де прах його покоїться й донині,

І тліє у тій самій домовині.

Втім, бреше ребе не лише у цьому,

І вчення перекручує свідомо:

Дає рукопис ницим в Рай дорогу

Й велить молитися Христу як Богу,

Не визнавать ні батька, ані матір,

Насильству й кривді не протистояти,

Ніколи опір злому не чинити

І віддавати працею нажите.

По теренах Імперії всієї

Чума ця розповзлась, крім Іудеї.

Прикинь тепер, мій друже, що і де,

Й куди така «духовність» заведе?

Народжений за Августа правління,

Ісус мав людству принести спасіння:

В час розквіту, добробуту і миру

Йде знищити народів рідну віру.

Скажи ж як видатний стратег й мислитель,

Від чого світ врятує цей «спаситель»?

Хоч золоті часи Октавіана

В минулому (навіки йому шана!),

В столиці лад, і на замку кордони –

Крокують переможно легіони.

В колоніях – і злагода, і спокій,

Лиш бунт десь спалахне поодинокий.

Проте, не меч зруйнує Рим, а слово –

Означена релігія Христова…

Давно не вхож я в цезаря в палати,

Та хисту до політики не втратив:

Тиберій вчив нас дбати про державу –

З тих пір і бережемо її славу.

А ти у Римі маєш вплив і досі,

І Клавдій у тебе поради просить.

Ідея мого задуму проста:

Віддай-но Клавдію цього листа –

Нехай його уважно прочитає

І зрозуміє: вибору немає.

Хай зробить висновки й віддасть накази,

І знищить в корені оту заразу.

Майбутнє світу у твоїх руках –

Не дай йому розвіятися в прах.

Тож доклади зусилля і старання:

Врятуй і Рим, і людство. Твій Афраній.

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 108
( написати коментар )