На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Мойсей

Арфіст, 11.10.2016 року



клубочище пустельних змій-доріг

в криваве місиво замісить ніг батіг

обіч каміння – кинуті серця

і марна мумія примарного мерця

квітує моя палиця в руці

сміються і злословлять камінці

іди-іди до приспаних химер

там ще ніхто пристойно не помер

дороги дрантя спутує сліди

не зупиняй ходи… іди-іди…

…і я іду…

крізь ідоли ночей

крізь порожнечу серця і очей

крізь холоднечу нетутешніх зим

засяє сонцем мій Єрусалим

мені і манна з неба – лиш мана

вода підскельна – то лише питво

у Бога є для мене далина –

останній погляд із гори Нево…

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Іванна Ш. , Максим , Ігор Д. , Kрабаt , Гаврилишин Наталія , Окайда , Антон Ракута , Roxa. 209
( написати коментар )