На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

25

Євген Банько, 12.10.2016 року



Немов космічний спалах наднової,

В буденне увірвалася життя –

І ось вже чверть століття ти зі мною,

Палкі в душі збудивши почуття.

Хоч сріблом пофарбоване волосся,

Та чашу ще не випито до дна.

І хай за віком й за віконцем осінь –

На серці тепла, сонячна весна.

Наш світ подій, яскравих вражень повен,

Мінливо грають в ньому світло й тінь.

Невпинно нас несе родинний човен

В блакитну неосяжну далечінь.

Стрибог любов'ю надима вітрила,

На щоглі прапор щастя майорить,

І лагідно всміхається Ярило –

Тож хай триває ця чарівна мить!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (4)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 Kрабаt , Ігор Стожар , Юрій Карапетян , Микола Нечета. 283
( написати коментар )
Євген Банько
2016-10-17 12:06:08

Kрабаt, яка ж ти бидлота!

(відповісти)
(стертий коментар)
Євген Банько
2016-10-18 09:46:37

Ти все ніяк не вгамуєшся? Як я вже пропонував одному твоєму колезі по тролінг-клубу, давай домовимось так: ти не радиш, що мені робити, а я не раджу, куди тобі йти.

А для "особливо обдарованих" поясню, що якщо я публікую тут свої матеріали, то маю на те певні причини, і це зовсім не означає, що мене цікавить думка про мою творчість місцевих недоумків, що поливають лайном геть усе, що не вкладається в їх примітивний погляд на поезію.

(відповісти)
Юрій Карапетян
2016-10-24 21:29:46

Шикарно, мені дуже сподобалося! Я прямо в захваті!

(відповісти)
Євген Банько
2016-10-26 10:54:52

Не думаю, що твій сарказм тут доречний.

(відповісти)
( написати коментар )