На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Нова дорога

Євген Банько, 12.10.2016 року



І гряне над землею грім небесний,

І знов на страту поведуть Христа.

Та цього разу він вже не воскресне,

Не вчитиме русинів гнуть хребта.

Не вчитиме коритись і терпіти,

Благословляти ниций рабський рай.

Навчаться землю боронити діти –

Ярму нарешті покладемо край!

Збагнем: ми не раби – онуки божі,

Не ґої, не отара баранів.

Здіймемо на списи полки ворожі,

Священних битв запалимо вогні.

Влаштує батько Ор Велику Раду

І розпочне вершити правий суд –

Розкається в тисячолітній зраді

Прабатьківської віри руський люд,

Нову в майбутнє обере дорогу,

Похопиться – не шанував Закон,

Бо зрозуміє: в дійсності не Богу,

А «богообраному» бив поклон.

Юдей не помикатиме вкраїнцем,

Неначе так Господь Яхве велів –

Нехай затямлять назавжди чужинці,

Що ми переродилися з хохлів.

У Всесвіту довічній круговерті

Не буде до облуди вороття:

Навік відкинем хрест – цей символ смерті,

І оберемо Сонце – знак життя!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
-1 Kрабаt. 122
( написати коментар )