На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Пророкую

Євген Банько, 12.10.2016 року



Чи вічно ми будемо бидлом,

Рабами в оселі своїй?

Я вірю: нарешті набридне

Вигоями скніти без дій.

Я вірю: нарешті зречемось

Чужинцям служить – хай їм грець!

З колін правий гнів підійме нас,

Бо вже увірветься терпець!

Засяє бажання свободи

У руського люду в очах,

І Сварги палатиме вогник

У щирих орійських серцях.

Згадаєм, чиї ми онуки,

Й, стомившись з покори і втеч,

Візьмемо в натружені руки

Арея-Побідника меч!

Відтворимось з Нави у Яві,

Під проводом рідних Богів

Підемо на битви криваві

Трощити лихих ворогів!

Здіймемо знамено Свароже,

Дорогу освітить Дажбог,

Устелемо стервом ворожим

Стезю видатних перемог!

Життя, що сотворює Лада,

Повернем у власність свою –

Назавжди здобудемо владу

В святім українськім краю!

А далі – відновим кордони,

Які Святослав встановив,

І скинем з небесного трону

Чужинських кумирів-богів!

Воскресне прабатьківська віра –

Здригнуться Яхве та Аллах,

Пройдеться Перуна сокира

По їхніх рахманів шиях.

Очистяться Даною ріки,

Від сну пробудившись немов –

Позбудуться гни́лі навіки,

Унісши ворожую кров.

Відродиться велич і слава

По тисячолітній імлі,

Й постане могутня держава

На рідній орійській землі!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
-1 Kрабаt. 193
( написати коментар )