До анамнезу
Вірлена, 24.02.2007 року
А інколи - тут ось, лікарю, стискає і ломить скроні,
І так мені зимно, лікарю, а, ніби – ще не зима.
І видається, лікарю, що руки в людей червоні,
Дивлюся на себе в люстро, а в люстрі – мене нема.
Та все це – такі дрібниці! Усі ми буваєм кволі.
І, врешті, яка різниця? Усіх заберуть Жнива.
Якби ж не душа – бо ниє. Прокляті фантомні болі!
Ці кляті фантомні болі – наче жива.
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 2 | eltar, polishuchka. |
2007-02-26 13:35:52
гарно і сумно, особливо коли починаєш думати про інвалідність, але назва вас викриває, надто відверта і провокуюча