Привид
Вірлена, 25.02.2007 року
Я довго йтиму вуличними зміями.
Що привиду якийсь абстрактний час?
Ці вулиці, запльовані помиями –
Найкраще люстро ідеальних нас.
Дивись – я ляжу людям попід ноги.
Чи хто мене хоча би проклене?
Кошлаті тіні. І брудні дороги.
Їх завжди топчуть – як тепер мене.
І будуть люди обминати тіло,
І будуть дні спливати, як вода.
Торішнє листя – надмогильна брила.
Торішні люди – та ж сама хода.
Хіба що злодій виверне кишені.
Не рухатись. Молитися. Осанна.
А хтось зачепиться і вдарить по мішені:
«Вже розвелося тут!.. Встидалася би!.. П`яна…»
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 2 | eltar, Юрій Пустельний, thunder, rutko, Катруськін Лукум, Odud, oknorello, Anairda Kashef, Анаконда, Інна Мочарник, polishuchka, Мандавошка української л-ри. |
2007-02-26 13:39:02
супер, тут і загадка і почуття і реалії, все таке живе, такі вдалі порівняння,дуже гарно